You are viewing harnack


Відстань російської від слов'янської та індоєвропейської органіки - невигойна! Українська - глибоко вкорінена в індоєвропейському ґрунті, що нас примушують забути штучною російською. Із цими двома словами - ГОЇТИ та ІЗҐОЙ - також можна успішно почати відтворювати парадигму та єрархію антиукраїнських москво-мемів та москфо-фільтрів (як і зі всіма іншими українізмами): і зрозуміти чому московсько-російська неслов'янськість ненавидить і підсвідомо та свідомо хоче знищити справжню слов'янськість - українську слов'янськість, та й справжній "руський світ" - український руський світ!...

Загляньмо за смислом обидвох слів в етимологічний словник: етимон "життя" отам жевріє!

Гоить
гоить го́ить го́ю "ухаживать, откармливать", диал. севск., вост.; ср. укр. гоḯти "исцелять", болг. гоя́ "откармливаю", сербохорв. го̀jити, словен. gojíti, чеш. hojiti "лечить", польск. goić, в.-луж. hojić "исцелять", н.-луж. gojiś. Каузатив в отношении к греч. βέομαι "буду жить", арм. keam "я живу" (из *gii̯āmi), лит. gìjo "ожил"; см. И. Шмидт, KZ 25, 79; Траутман, BSW 75. Подробно см. след. слово. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973

Гой
гой "будь здоров!", др.-русск. гои "рах, fides, amicitia", изгои (см.), сербохорв. го̑j, род. п. го̏ja, стар. "мир", словен. gòj, род. пю gója м. "уход, присмотр", чеш., слвц. hoj "изобилие". Сюда же го́ить. Родственно лит. gajùs "легко вылечивающий", atgajùs "освежающий, оживляющий, набирающий силы", др.-инд. gáyas м. "дом, двор, хозяйство", авест. gaya- "жизнь, время жизни". Другая ступень чередования – в жить; см. Лескин, Bildg. 256; Бернекер 1, 319; Траутман, BSW 75; Уленбек, Aind. Wb. 77, 101; Розвадовский, RO 1, 103; М. – Э. 1,559; В. Шульце, Kl. Schr. 201. О значении см. также Соловьев, Semin. Kondakov 11, 285. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973

Гой Малый академический словарь
гой
междом. (обычно со словом „еси“ и в сочетании с местоимением 2-го лица). народно-поэт.
Употребляется при приветствии, обращении
.
Как промолвил грозен Стенька Разин: — Ой ты гой еси /=Гей, ти, ГОЙ ЄСИ!/, Волга, мать родная! Пушкин, Песни о Стен...


Далі Буде!

Себто - як українці не зважають на рідну мову та її зневажають (а як теє каснаЇзьіком: зважати та зневажати?): як українці не дають собі раду та немічні справитися з російською та й нічого не можуть вдіяти щодо ("на рахунок = на счот") неї! Зважаючи ("счітая") на отаку суржико-скруту - українці забули й розумно, непримітивно хоча б рахувати (і рублі і гривні та банкові рахунки), а зважувати вагомість речей - і поготів. Українське міркування та розважність - орудує вагою та вагомістю речей, а не простою рахубою кількості та рахунків. Не диво - що вони весь час прораховуються з росіянами: тратять всі грошенята та кошти (і ото ЯКИМ МОВО-КОШТОМ!) - а свою важливість та вагомість та вагу забули! Зважаючи на теє (="на рахунок того - на счот єтава") - зважмо і на себе самих та на нашу мову.

Сам Бухґалтер-2, Президент України - верзе-рахує суржиком: Ми будемо "рахуватися" із териростами (він також "ЗАРАЗ" з ними рахується і також закликає "ДАФАЙТЄ" рахуватися з ними"). Аякже: ми ж всілякі банкроти! З ними ж ми не можемо ні рахуватися ні мірятися ні дати собі раду ні справитися ні впоратися: 1) жодним БАНКОВИМ-ГРОШОВИМ рахунком, 2) жодним мовним чи духовним КОШТОМ! Різні вчинки та дії - пане президенте: дастьбі диференціації міркування та вчинків, рахунків та коштів! "На рахунок" ("На счот єтава") "суржико-счоту" - є багато дечого сказати. Мене лиш дивує - що ніхто нічого не каже:
http://ua-mova.livejournal.com/1302152.html?thread=18153864#t18153864

Зважмо ж: нема кому дати собі раду з отим каліцтвом: справа безпорадна ЩОДО СУРЖИКОСЧОТА - на справу нема поради: зі справою неможливо мірятися та впоратися та справитися українцями без української, ні розквитатися чи розрахуватися гривнями чи рублями (чи й суржикорахунками та касна-коштами)...

Скільки теє нас КОШТУЄ?...НАСТАЯЩЕЄ ВРЄМЯ НАСТАЯЩЕВА ЇБА СТАЯЩЕВА РУССКАВА МІРА - ДОРАҐА СТОЇТ! (Переклад мовою: Теперішній час справжнього російського світу - дорого коштує!). КОГО? - Українців! УКРАЇНСЬКОЮ: отам усе мертво, недиференційовано, СТОЇТЬ!

Від закостенілого КАСНАСТАЯНЇЯ - у нас СУРЖИКОСТАЗ та СУРЖИКОСТАЗИС!

Злагода, Злигодні (=неКайрос), Незгода, Знегода, Угода, Догода, Перегода, Годом-Перегодом, Невзгодина, Принагідно, Годі!, Гоже-Негоже, Негідник, Годувати, Годинник ітд... З кожним словом лиш думаймо і російськими еквівалентами - та етимологічно й семантично збагнімо гетерогенність мови та їзьіка.

"Філософ" Дяцюк гадає (міряючися із антислов'янином Дуґіньім) - що український час можна зрозуміти та розбазікуватись про нього деслов'янізованою російською (якою неможливо навіть щось хоча б "падразумєвать" - бо росіяни не мають "розуміти"). Дацюк піддався ба й сам вдався в касна-заколисування. Гірше: через увідчужувальну полеміку з російськими "інтелектуалами" саме російською мовою та ще й на рівні їхньої деіндоєвропеїзованої термінології - українець ніколи сам себе не зрозуміє: Весна Людства та Українська Весна (= пора року людини) - не є "весной чілавєчества" (="врємєнєм ґода чілавєка"): українська пора року - не є "вава-врємєнєм ґода їво русскава їзьіка і чілавєка"

''Весна чілавєчества'' протїф ''русскай весны''
05 червня 2014, 12:11
http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/53903439af572/

Пічнімо поратися з часом саме в українському часі - з українізма "верем'я" (гарна погода - то є найкраща нагода для пригод в українському часі природи) - який потрапив у вироджену російську як "время" (через церковно-слов'янську) та дав "времена года" (росіяни ж ніколи не жили в слов'янському-українському "верем'ї" та його семантиці):

ВЕРЕМ'Я, я, сер., діал. Гарна погода. Тимофій зійшов на дорогу і привітався з кумом, а відтак став вихваляти сьогоднішнє верем'я (Марко Черемшина), Вибр., 1960, 98. По сло́ті вере́м’я (Франко) Пр. 146• Кра́сне ве́рем’я – хорошая погода, вёдро.).

Ну і як пояснити - що на Вікіпедії нема про пора-кайрос-Kairos (καιρός) ні українською, ані російською? Бо обидва уми - знепорені та невпорані в часі та в культурі та в цивілізації! Бо касна-знепорили українців лихі та нечисті сили касначасу.

Хоча є про міфологічний персонаж - із славних та вічних богів грецького пантеону (куди, бігме, божуся, належить богиня української мови - МОВА, та бог української кумедії та кумедності - КУМЕДА):

Кайрос (грец. Καιρός) — давньогрецький бог щасливої миті. Наймолодший безсмертний син Зевса.

Невчасні та побожні (не богохульні) міркування та запитання: Кайросе - Сине Зевсів, безсмертний та НАЙМОЛОДШИЙ сине божий - та чи ото саме ти єси предтечею сина бога юдейського, Ягвового сина, АЛЕ - насправді наймолодшого сина будь-якого бога, будь-якого пантеону, саме яким вимірюють час та цілу нашу еру?

Кайросе, боже нагоди - впорайся з нами незграбними та нещасними: догоди нам - дай нам нагоду для злагоди та нову еру МОВОВЕРЕМ'Я (та НЕ СУРЖИКО-ЧАСУ: де нема різниці між ТЕПЕР і ЗАРАЗ). Ми ж бо нікчемні опортуністи!

Хто зволіє почитати ширше:
http://www.dictionaryofchristianese.com/kairos-time-kairos-moment/
+
http://www.ask.com/wiki/Kairos

Далі буде...

Ширше - отут: http://ua-mova.livejournal.com/1297881.html

Фаріониха - десь і колись - базікала про походження її прізвища. Вирішив справді етимологічно та археологічно та антропологічно пояснити собі отеє слово-verbum. Його етимон - вирішальний в европейській (та й індоевропейській) цивілізації. Крім того - цікаво як етимон спотворила штучна, деслов'янізована, пізньопостала російська, що саме утворила з нього. Незважаючи на багато дечого - Фаріониху я поважаю принаймні тому, що вона один воїн в полі, себто за її відчайдушну відвагу: помилка - є малодушністю. "Фаріон" - належить до могутнього семантичного поля: риторика, іронія, слово, лікувати, віщувати, воркотіти ітд!

Отак, "ґаспада" та пані й панове - пічнімо з російської:

врать вру, враль, вра́ки мн. Из *вьрати, *вьрѫ. Сюда же врач. Родственно греч. ῥήτωρ "оратор", ερέω, ἐρῶ, "скажу", *ερι̯ων, откуда εἴρων "человек, который говорит не то, что думает", лтш. vervelêt, -ẽju "бубнить, быстро тараторить" (из *verver-); см. Сольмсен, Unters. Gr. Lautl. 261 и сл.; М. – Э. 4, 542; далее, сюда же относят лит. var̃das "название", лтш. vàrds – то же, др.-прусск. wīrds "слово", лат. verbum, гот. waúrd "слово"; см. Сольмсен, там же; Траутман, BSW 360 (с оговорками). О знач. слав. слов см. Брандт, РФВ 25, 214 и сл. •• [Важно иметь в виду, что слово врать только великорусск., поэтому целесообразнее видеть в нем новообразование, как это и делают Хольмер (SILUÅ, 1951, стр. 151 и сл.; см. также RS 18, 2, 1957, стр. 276 – 277), объясняющий его на основе врѣти "кипеть" > "говорить чепуху", и Вайан (RES 31, 1954, стр. 100 и сл.), который производит врать из за-вере́ть, за-во́ра, ср. плести́, спле́тни. Оба отрицают связь с врач. – Т.]

врач род. п. врача́, врачева́ть, ст.-слав. врачь ἰατρός (Супр., Остром.), болг. врач "колдун", сербохорв. вра̑ч "прорицатель", словен. vráč "врач". Эти слова производят от врать и ворча́ть. В таком случае первонач. знач. "заклинатель, колдун"; см. Mi. EW 395 и сл.; Преобр. 1, 100 и сл.; Лиден, Anlautg. 19; Торбьёрнссон 2, 90; Сольмсен, Unters. gr. Lautl. 263; Соболевский, AfslPh 33, 610; Брандт, РФВ 25, 217 и сл.; Младенов, AfslPh 33, 15; WuS 12, 60; Эндзелин, СБЭ 20. Излишни сомнения Траутмана (BSW, 360). •• [См. еще Львов, "УЗ Ин. Слав.", 9, 1954, стр. 152; БЕ 7, 1957, стр. 33 и сл., стр. 38 и сл. – Т

Та індоевропейське лексичне та семантичне поле:

word (n.) Old English word "speech, talk, utterance, sentence, statement, news, report, word," from Proto-Germanic *wurdan (cognates: Old Saxon, Old Frisian word, Dutch woord, Old High German, German wort, Old Norse orð, Gothic waurd), from PIE *were- (3) "speak, say" (see verb).

verb (n.) late 14c., from Old French verbe "word; word of God; saying; part of speech that expresses action or being" (12c.) and directly from Latin verbum "verb," originally "a word," from PIE root *were- (3) "to speak" (cognates: Avestan urvata- "command;" Sanskrit vrata- "command, vow;" Greek rhetor "public speaker," rhetra "agreement, covenant," eirein "to speak, say;" Hittite weriga- "call, summon;" Lithuanian vardas "name;" Gothic waurd, Old English word "word").

irony (n.) c.1500, from Latin ironia, from Greek eironeia "dissimulation, assumed ignorance," from eiron "dissembler," perhaps related to eirein "to speak" (see verb). Used in Greek of affected ignorance, especially that of Socrates. For nuances of usage, see humor. Figurative use for "condition opposite to what might be expected; contradictory circumstances" is from 1640s.

Втеча від мови, самоувідчуження - біганина в політичній тавтологічності й толерантності - та нашестя напасти та спокус. Почалося отут:
http://ua-mova.livejournal.com/1292493.html?thread=17969101#t17969101

Мобілізація мільйонів
Олександр Палій _ Четвер, 27 березня 2014, 11:02
Як казав класик, є щось гірше за смерть – це рабство.

Варто згадати слова Іларіона Київського, написані майже тисячу років тому: "І допоки стоїть світ, не наводь на нас напасті спокус, не давай нас у руки чужинців! Хай не прозветься город Твій городом полоненим і стадо Твоє забродами в землі несвоїй! Хай не кажуть навколишні землі: "Де є Бог їхній?".
http://www.pravda.com.ua/columns/2014/03/27/7020470/

СПОЧАТКУ БУЛИ ТРИ СЕКУНДИ: Аби зрозуміти оце - то мова про теє триватиме ВІДТЕПЕР дуже довго в часі: бо український ЧАС, саме ОТЕПЕР, після ЩОЙНО минулої ДОТЕПЕРІШНЬОЇ СЕКУНДИ, саме в отеперішню секунду теперішнього ЧАСУ - і триває і минає!

Й осюди дописуватиму лиш у майбутньому часі: бо отаки ЗАРАЗ вже, ЧЕРЕЗ одну однісіньку СЕКУНДУ - КОЛИ ОТА ОТЕПЕРІШНЯ СУКУНДА, ЯКА ТРИВАЄ САМЕ ОТЕПЕР - притьмом минеться (ОТАК мовив СВ. АВҐУСТИН та ОТАК МОВИВ ЗАРАТУСТРА) - настане наступна секунда ВЖЕ майбутнього часу.

Тож лиш ЗА ТРИ СЕКУНДИ - можна зрозуміти український ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС отої саме теперішньої секунди ("ЗАРАЗНОЇ" секунди - нема у мові: тому вона не може відбуватися "ЗАРАЗ", бо "ЗАРАЗ" - не ТРИВАЄ і не МИНАЄ): дотепер-секунда + тепер-секунда + відтепер-секунда. Або: щойно-секунда + тепер-секунда + зараз-сукунда.

Також: на початку були два СЛОВА: зАраз і зарАз. Але сталося суржикопадіння - й українці забули тії слова-концепти, їхню коґнітивну семантику. Пригадаймо їм отеє:

Всевишній БОГ - не ЗА-рАз створив світ:
І не ЗА шість днів невтомних - а ЗА безліч літ!
Скажімо ВТОМЛЕНОМУ Ягвови - "Привіт! -
Ото брехню верзе Старенький Заповіт!"


Отак - виконуймо заклик ШЕВЧЕНКА: АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ...

НИНІ Шевченко, ІРОНІЧНО ДО СУРЖИКОЖЕРТВ: "ДавайтЄ" знову віршувать, "відзараз" нишком віршувать: вже шість рочків тому теє написано (04-02-2007 06:26) - а недоріки й надалі перебувають в пастці "зараз-ного" суржикочасу (отак вони "називають" чи пак підсвідомо прозивають український тепер-ішній ЧАС): http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1170563193&trs=-1

Натхнення на віршування - викликане текстом наведеним колись професором Вакуленком (доказ - що ніщо ніколи не щезне безвісти: а все буде увічненим!):
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1209225152&trs=-1

Походить він із виданнячка під назвою «Книжкa дo читaнїя для другoи кляссы училищъ сельскихъ въ ц. к. aυстрїйскихъ Держaвaхъ», видрукуваного "Въ Вѣдню" року Божого 1848 (с. 17):

Въ нaчaлѣ, тaкъ пoвѣствуєтъ священнoє писaнїє ничегo небылo, инo єдинъ Богъ. Предъ лѣтъ не весьмa шесть тысячь, вoсхoтѣлъ Богъ дa будетъ небo и земля и oни бышa. Єгдa щo Бoгъ прикaжетъ тo сoвершїтся, a кoли щo вoсхoщетъ тo существуєтъ. Нo земля небылa тaкoвa ЗАРАЗЪ якъ єсть ТЕПЕРЪ; oкружилa ю тмa и вoдa, и былa невидимa и неустрoєнa Бoгъ вoсхoтѣлъ дa будетъ свѣтъ, и бысть свѣтъ. Сїє стaлoся первaгo дня.

Тут іще, звісно, зарясно церковнослов'янщини, але щодо ЗАРАЗ і ТЕПЕР кращого прикладу, мабуть, не знайти
.

На що я відповів:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1209246082&trs=-1

Гадаю: отам "зарАз", а не "зАраз": треба було аж 6 днів творити!
Бо: зАраз - коли? - а зарАз - як?


ТЕОРІЯ СИНОНІМІЇ та НЕсинонімії та часовий та просторовий ДЕЙКСИС - ОТУТ ТА ОТЕПЕР - вказують на навігластво не неуцтво в розумінні української мови всякими суржиконедоріками:
http://ua-etymology.livejournal.com/307517.html#comments

ЗВАЖМО: Доречне "зараз" вжите й самими російськими письменниками

Є й у російських словниках - і доречно:
http://harnack.livejournal.com/2763.html?thread=7883#t7883

Зрештою - Всевишній не створив світ ЗА безліч літ: бо Всевишній Бог НЕВПИННО ТВОРИТЬ! Українською мовою та філософією - Бог (не Ягве!) творить світ ЩОМИТІ: Він ЩОЙНО створив світ + ОТЕПЕР створює Світ + і ЗАРАЗ знову створить світ.

Декарт і Лайбніц мають доктрину НЕВПИННОГО ТВОРІННЯ Богом: логічний наслідок Його Вемогутности.

Ось принаймні одна з інтерпретацій доктрини: JOURNAL OF PHILOSOPHICAL RESEARCH VOLUME 36, 2011 D
CONTINUAL CREATION AND FINITE SUBSTANCE IN LEIBNIZ’S METAPHYSICS
JOHN WHIPPLE, UNIVERSITY OF ILLINOIS AT CHICAGO

Далі буде!

Агов, гамірний Гарварде - оговтайся! Коґнітивна г-евфонія!

http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1329239014&trs=-1

Мабуть нарешті матимемо щось й про українську коґнітивну мовну проблематику - якщо отам буде Michael Flier, Harvard University. Oleksandr Potebnja Professor of Ukrainian Philology

http://slavic.fas.harvard.edu/scla/2014-conference

Dear Slavists,

It is a great pleasure to invite you all to submit abstracts for the upcoming Slavic Cognitive Linguistics Conference, which will take place at Harvard University in Boston/Cambridge, MASS, February 15-17, 2014.

Confirmed plenary speakers:
Lera Boroditsky, University of California, San Diego
Michael Flier, Harvard University
Johanna Nichols, University of California, Berkeley
Notice that abstracts are invited for individual papers, as well as theme sessions. For detailed instructions regarding submissions, see the conference web page: http://slavic.fas.harvard.edu/scla/2014-conference


DEADLINE FOR SUBMISSION OF ABSTRACTS: OCTOBER 22, 2013.


Best wishes,
Tore Nesset
President of the Slavic Cognitive Linguistics Association

SCLA Conference (SCLC-2014)

The Department of Slavic Languages and Literatures, the Department of Linguistics, the Davis Center for Russian and Eurasian Studies, and the Language Resource Center

at Harvard University present

THE THIRTEENTH ANNUAL CONFERENCE OF
THE SLAVIC COGNITIVE LINGUISTICS ASSOCIATION (SCLC-2014)

February 15-17, 2014

Harvard University (Cambridge/Boston, Massachusetts)

http://www.huri.harvard.edu/about-huri/people/executive-committee/1-flier.html

ШИРШЕ і ГЛИБШЕ і ДОШКУЛЬНІШЕ - отут:
http://ua-mova.livejournal.com/1271714.html

Ото довго вже індоєвропейськість української жевріє чи бовваніє недоміркованою українським умом, засліпленим каліцьким суржиком та деіндоєвропеїзованою російською.

Звернімо знову нашу підведену всякими москвоманівцями увагу - на глибинну кореляцію коріння та ґрунту мови з ідоєвропейським ґрунтом.

1) ТОТОЖНІСТЬ:

Ось звідсіля: 01-08-2011 21:49:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1312224589&trs=-1

Цей: Сей, ся, се.... сесь, сеся, сесе і ...сего, сему, сеї... осесе...ітд...
Той: Тот, тота, тото/тоте, тоті... отому, отій, отим...отото...ітд

Ось я багато чув отого "сесе" - од тих, котрі ще народилися в 19-ому ст. і також СЕМУ (=цьому)... в Карпатах і тепер можна почути...

Та й гляньмо, що щось подібне до СЕМУ було аж у фріґійській мові (фриг. semou(n) "этому") - і в контексті історії індоєвропейців та старовинності української мови (чи пак її пластів) теє аж приголомшує:


Слово: сей,

Ближайшая этимология: сия, сие, также в составе слова сегодня; сию минуту, днесь, летось, осенесь, веЁснусь, ночесь, ни с того, ни с сего; укр. сей, ся, се (сяя ж., се? ср. р.), др.-русск. сь, си, се, местоим. сии, си?а, си?е, также редуплицированное сьсь, сесь (часто с ХIV в.; см. Соболевский, РФВ 64, 158; ЖМНП, 1897, ноябрь, стр. 66), ст.-слав. сь, си, се oбtoj, aШtТj, Уde (Супр.), им. п. мн. ч. м. р. сии, преобразованный из стар. основы на -i *sьje (Вайан, RЕS 12, 230), сербохорв. са?j, си м., са, саj ж., се ср. р. (Лескин, Skr. Gr. 408, 452), словен. sej, др.-чеш. sеn (n от оn); относительно следов в других слав. языках см. Вондрак, Vgl. Gr. 2, 92 и сл.

Дальнейшая этимология: И.-е. *k^is, представленное в лит. «i°s "этот", ж. «i°, лтш. «is, ж. «–, др.-прусск. schis, лит. «i°-tas "этот", лат. сis "по эту сторону", citrѓ "по эту сторону, внутри, под, без", citrЎ "сюда", гот. himmа "этому", hinа "этого", д.-в.-н. hiutu "сегодня" (из *hiu-tagu), hiuru (*hiu-ja^ru) "в этом году", греч. ™-ke‹ "там", ион. ke‹, эол. kБ, фриг. semou(n) "этому", арм. s -- артикль (напр., tЊr-s "этот господин"), хетт. kѓ-, ki- "этот", ирл. сe "этот"; см. Бругман, Grdr. 2, 2, 322 и сл.; Траутман, ВSW 304; Арr. Sprd. 421; Миккола, Ursl. Gr. 3, 18; М.--Э. 4, 18 и сл.; Педерсен, Мur«ili 53; Хюбшман 487; Вальде--Гофм. 1, 192 и сл., 222; Торп 87. От приведенных выше слов нужно отделять алб. si-vjet "в этом году", sonde "сегодня ночью", sоt "сегодня", вопреки Г. Майеру (Alb. Wb. 383), Траутману (там же); ср. Педерсен, KZ 36, 336.

Страницы: 3,591-592


2) НІСЕНІТНИЦЯ

Звідсіля: Jan. 25th, 2011 at 3:14 PM:
http://harnack.livejournal.com/2846.html#comments

Глибинне українське слово: "ні се - й - ні те"! АБО: ні СЕСЕ, ані ТОТО!

Посилає до Упанішад: "неті - неті", "не те - й - не те"! Ні се й ані те. Звідси все міркування й уможливлюється - і про се і про те і про "ніщо". На те й маємо український ґрунт нісенітниці - себто ґрунт мови та української логіки мови.

3) ТАВТОЛОГІЯ = "ТОТО-ЛОГІЯ": ПРИ-ТО-МНІСТЬ МОВЛЕННЯ!

Від тавтології та нісенітниці - можна притьмом зне-при-ТО-мніти (за отакими словами треба заглядати до Етимологічного Словника)!

ТО-Б-ТО і СЕ-Б-ТО: ото отут і отепер - знеприТОмніє вкраїножер...

Словник каже: що саме ТОТО воно й є:

СЕСЕ, займ. вказ., діал. Це. «Най знає, що то красти», — сесі слова завертілися йому в голові (Іван Франко, IV, 1950, 479); Дивлюся на одну ріку — і бачу другу. Дивлюся на тамту — і сесю можу собі уявити (Гнат Хоткевич, II, 1966, 327).


ТО-ТО, част., розм.

1. Уживається в прямій мові в знач.: саме так, у цьому-то й суть.
То-то [воно] і (й) є — у цьому-то й справа. — То-то й є! — додав Грицько Кущієнко, і всі зареготалися (Панас Мирний, IV, 1955, 31); То-то і є! поки чоловік у добрі та у щасті, так він дума, що вже йому і усе так буде, і не журиться ні об чім, і не готує собі нічого (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 137).

2. Уживається в окличних реченнях для підсилення захоплення, подиву, невдоволення тощо в знач.: от уже справді, от де. — Придивись лишень до мене добре: то-то ж гарний! то-то ж хороший! — Хіба поночі! — одмовила йому весело молодичка (Марко Вовчок, I, 1955, 124); Не можна й розказати, як зрадощіли [зраділи] і Василь, і Маруся!.. Довго дивився на них Наум, та все нишком сміється та дума: «То-то діти!» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 70); Діти .. сидять та слухають.. Не дай же, боже, вітрові грюкнуть у двері або в стіну чим-небудь, або собаці шкрябнуть у двері — то-то ляку! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 27); Витіпала жменю [плосконі] Ониська, потім гарненько повісмо нею зв'язала та аж головою похитала, і з усміхом і з досадою: — То-то, прядива отакого! (Андрій Головко, II, 1957, 24).

3. Уживається для підтвердження здогаду про причину певних дій, поведінки кого-небудь у знач.: так ось чому. [Палажка:] 13 банку? ..Ну, так і в. То-то Хвенька позавчора хвалилася, що їй треба з Іваном до банку іти (Панас Мирний, V, 1955, 250).

4. Уживається для посилення певного твердження, висновку в знач.: звичайно, так і повинно бути. — Ну, то-то ж. У мою хату вступив — мою й волю чини, — промовив він, відходячи (Панас Мирний, I, 1954, 161).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 212.

Як українці мандрували від милої-та-одвічної МОВОВОВНИ - до шорсткої СУРЖИКОШЕРСТІ:

Переглянув всі етимологічні словники та всі українські словники за тими словами та їхніми похідними (гадаю: не диво, що все переплутане - совєтословники є складені суржиконосцями), але переляком пройнявся коли побачив, що про англійське "wool" (яке має чітку приналежність лиш до певних тварин) - Англійсько-Український словник також каже, що то є не тільки "вовна", але і/або "шерсть".

Ясно, що вже натепер в російській нема "вовна" (отут російська деіндоєвропеїзована) - то чому українською (де саме є чітка "вовна") перекладати "шерсть"?

Питання негайне: як українцям перекладати з англійської в отакому випадку?

wool (n.) Old English wull, from Proto-Germanic *wulno (cf. Old Norse ull, Old Frisian wolle, Middle Dutch wolle, Dutch wol, Old High German wolla, German wolle, Gothic wulla), from PIE *wele- (cf. Sanskrit urna; Avestan varena; Greek lenos "wool;" Latin lana "wool," vellus "fleece;" Old Church Slavonic vluna, Russian vulna, Lithuanian vilna "wool;" Middle Irish olann, Welsh gwlan "wool"). Figurative expression pull the wool over (someone's) eyes is recorded from 1839, American English.

Wool is the textile fiber obtained from sheep and certain other animals, including cashmere from goats, mohair from goats, qiviut from muskoxen, angora from rabbits, and other types of wool from camelids.

Отут - трішки розбазікались про тему:
http://ua-etymology.livejournal.com/291381.html#t4114997

Далі: http://ua-etymology.livejournal.com/291381.html?thread=4115765#t4115765

Ось як суржик привчає до нелогічності, вже й не кажімо - до неетимологічності. Хизуються вже українські свині та вівці - шерстю, бо отак у російських овець та свиней - де нема «вовни«. Отак - вовна та шерсть стали синонімами - ба й «вовна» стала зайвим та незрозумілим терміном: бо «вовни» нема в російській. Алхімія російської (виробництва, продуктів «шерсті« - що дало саме семантику нинішнім суржиконосцям шерсті) - перетворила мовововну в суржикошерсть. Суржикожертви - ще й нам докажуть, що шерсть свині можна прясти. Шерсть є шорсткою за визначенням - вовна, як поняття, отуди не потрапить. «Шерсть» і «шорстке» - тотожні етимологічно: навіть свині отеє знають - з їхньою шерстю: свиня не може мати «вовни«. Саме шерсть свині - шокує логічних людей, що вовна через суржик - може стати шерстю. Концептуальна чіткість обидвох - і шерсті і вовни в питомій українській - вихолощена суржиком. Отут маємо - найкращий доказ суржика!

шерсть ж., род. п. -и, народн. ше́ресть, род. п. ше́рсти (см. Шахматов, ИОРЯС 7, 4, 314), диал. также "утиные и гусиные перья", колымск. (Богораз), укр. шерсть, род. п. -и, др.-русск. сьрсть, сересть (часто; см. Срезн. III, 884), также шерсть (начиная с 1397 г.; см. там же, III, 1603 и сл.), сербск.-цслав. сръсть τρίχες, словен. sȓst, род. п. srstȋ "шерсть животного, щетина", чеш. srst᾽ "шерсть на животном", слвц. srst᾽, польск. sierść.
Праслав. *sьrstь родственно лит. šiurkštùs "грубый, жесткий", д.-в.-н. hursti "cristas", ирл. саrrасh "покрытый струпьями, каменистый" (из *karsāko-); др. ступень чередования – в лит. šerỹs "щетина", лтш. sars, мн. sari "щетина"; см. И. Шмидт, Pluralb. 374; М. – Э. 3, 722; Траутман, ВSW 305; Бецценбергер у Стокса 72; Педерсен, IF 5, 76; Kelt. Gr. I, 83; Торп 80; Петерссон, BSl. Wortst. 39; Ильинский, РФВ 70, 271. Далее связано с шерша́вый, шо́рох.

Далі - звідсіля: http://ua-etymology.livejournal.com/291381.html?thread=4116277#t4116277

А отепер зважмо: гостра полеміка щодо природи української та російської є дуже давньою і тривалою - і вона точиться за всіма вимогами теорії релевантності.

Кримський, показово, дорікає саме мовним невігласам (як він каже: ст. 26/231, яких, скажу я - маємо вдосталь і сьогодні) - коли пояснює українські слова літописів росіянам (Соболевському). Ось саме про вовну/шерсть:

“…предки ньінешних киевских паробків, одетьіє так же, как и ньінешние паробки, зимою в кожухьі (мр. кожух - тулуп), а летом - в свои типичньіе свитьі (мр. свита - сермяга) из ВЪЛНЬІ (мр. з вовни - шерстяньіе)…” (ст. 25/230)

Кримському - доводиться перекладати росіянам слово “вовна” ("вовну", вирогідно, їхній неіндоєвропейський субстрат ні не міг зберегти, але слово збереглося навіть і найвіддаленішими англійцями) - на російське “шерсть”.

Для доречного порівняння - досить перевірити органічно індоєвропейську польську мову - якої здорова семантика не дозволила б перекладати англійське “wool” - як “шерсть” (отаке можливе лиш в українській - вже розхитаній російською деіндоєвропеїзованою чи деслов’янізованою семантикою та лексикою).

Зважмо: російська не тільки втратила слово “вовна” (й отак деіндоєвропеїзувалася: всі головні індоєвропейські мови те слово не втратили, бо оте не дозволив семантичний та лексичний континуум індоєвропейськості народів-носіїв отих мов), але також деслов’янізує і саме слово “шерсть” - знищивши його питому індоєвропейську та слов’янську семантику.

Справжнє українське міркування (де генеративна семантика є вирішальною: вона породжує найорганічнішу та найпитомішу тканину рідної культури) та справжня українська творчість (яка має бути побудована на українізмах - згадаймо Шевченка), за таких умов знеукраїнення мови - є неможливими.

А.Ю.Крымский, Древнекиевский говор (ст. 25/230) http://lib.movahistory.org.ua/Hip_Pog_Sob/krym_drevnekiev_hovor_OCR.djvu

Загадка

Ану вгадаймо котра мова - не має слів "гадка" та "думка": але, бач, сміють і "ґадать" і "думать"! Тож чим думають та "ґадают" (бо не ГАДАЮТЬ) - якщо у них дастьбі "думки" та "думок" і "гадки" та "гадок" - ПОРОЖНЕЧЕЮ?

Отепер - мов, та зараз - замовчи,
Бо отам різні мовнії часи:
Зрозуміймо українськеє "коли?" -
Вже отепер, бо зараз - минуть сни!

Отепер мовлю, бо зараз замовчу...
Отож: отут та отепер - отак речу:
Оте отепер - має свою сім'ю:
Отеперішню - і тільки отаку!

Розгадка: отут та отепер (для недорік: не ото за-раз, ані ото за-стораз):

http://harnack.livejournal.com/2763.html

Із сакральної органіки мови - для десакралізованих та неорганічних недорік:

Ось Леся Українка:

Мавка
Весна ще так ніколи не співала,
як отепер [де отой спів триває в теперішньому часі]. Чи то мені так снилось?

Чи Тичина:

Ех ти, Вітре-Вітровію,
сам собі зламав ти шию.
Отепер [в теперішньому часі, а не зараз, незабаром, невдовзі - себто не в майбутньому] іди та й плач
від самісіньких невдач.

Повторімо критерій, вкотре вже - для розумної й кмітливої й тямущої україномовної диференціації: "зараз" - не триває: так як не триває і "незабаром". Зате "отепер" і "тепер" і "натепер" - тривають саме в теперішньому часі. Кажемо "дотепер" - а не "дозараз". Кажемо "відтепер" - а не "відзараз"! Саме суржик поплутав розуміння українського "теперішнього" часу (з його значущою різницею: де "зараз" не є "отепер"), бо "теперішній" і "теперішності" в російській мові нема (є "на-стаящій"), як нема і отих україномовних виразів похідних від "тепер", бо є тільки одне непарадигмізоване, шизоїдне, гетерогенне, ізольоване, чуже російській - заблуда-слово "тїперь".

Зважмо: без доречного (несуржикового) українського ЗАРАЗ - самий Огієнко був би неможливим, як і його переклад вічної україномовної Біблії:

ЗАРАЗ в Євангелії Огієнка
http://harnack.livejournal.com/2763.html?thread=2763#t2763

І оце все триває аж від 2007-го: Але письменників та журналістів та вчителів (всіх мудрагелів та розумаків) - не цікавить прочитати жодних правил та авторитетів, які бач органічно розуміються на самій органіці мови (всі: від Огієнка, Давидовича та аж до Шевельова - попереджають про недоречне вживання українського "зараз": від чого наслідки для української культури і української творчості - системні та доленосні, згадаймо, принаймні, жанри детективу та фантастики та театру):

http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&trs=-1&key=1180539585&first=&last=

Ось і найнедавніше: бо бач логічне звучання української мови й надалі успішно ТРИВАЄ:
http://ua-etymology.livejournal.com/293495.html?thread=4149111#t4149111

А отепер релевантно зважмо як словник тлумачить російське слово "сейчас":

Сейчас (немедленно) - зараз; тепер.

Нинішня суржикокомпететність українців визначається тим - що вони вживають українське "зараз" в смислі російського "сейчас" - не усвідомлюючи семантичну директиву недоречно надану саме російським недиференційованим словом.

Логічна компетентність українців як і їхня мовна компетентність (по-філософськи: мовомогутність) мала б визначатися панорамністю та корельованістю (вичерпною систематичністю та скрупульозністю дослідження та аналітики) - що дало б українську диференціацію між "зараз" та "тепер/отепер". (Українська логічна компетентність каже: аналогічно до української диференціації "шерсть/вовна" - та російської недиференціації слова "шерсть"):

Якщо російське слово є "сейчас-немедленно" - то український еквівалент є "зараз".

Але якщо просто російське "сейчас" - то український еквівалент є "тепер/отепер/натепер".

Ясно, що суржикокомпетентність: думає "сейчас" - а каже "зараз". Хоча логічна ТА СЕМАНТИЧНА компетентність мала б їм підказати - що "немедленно" і "зараз" - не тривають!

Саме про оцю плутанину попереджають українські логічно та мовно компетентні лінгвісти.

Зрештою, заради логічності та системності: та сама логіка та суржико-схема оперує не тільки при російських модулях "сейчас", "шерсть" - але і у випадку російського та суржикового "Х" (українська диференціація Г/Х), "давайте співати" (заспіваймо), "більше відомий" (відоміший), "брат" (брате: кличний відмінок) ітд... Одним словом - дедиференціація й редукція української до деслов'янізованої російської: редукція українського ума.

Profile

harnack
harnack

Latest Month

September 2014
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel