You are viewing harnack


Втеча від мови, самоувідчуження - біганина в політичній тавтологічності й толерантності - та нашестя напасти та спокус. Почалося отут:
http://ua-mova.livejournal.com/1292493.html?thread=17969101#t17969101

Мобілізація мільйонів
Олександр Палій _ Четвер, 27 березня 2014, 11:02
Як казав класик, є щось гірше за смерть – це рабство.

Варто згадати слова Іларіона Київського, написані майже тисячу років тому: "І допоки стоїть світ, не наводь на нас напасті спокус, не давай нас у руки чужинців! Хай не прозветься город Твій городом полоненим і стадо Твоє забродами в землі несвоїй! Хай не кажуть навколишні землі: "Де є Бог їхній?".
http://www.pravda.com.ua/columns/2014/03/27/7020470/

СПОЧАТКУ БУЛИ ТРИ СЕКУНДИ: Аби зрозуміти оце - то мова про теє триватиме ВІДТЕПЕР дуже довго в часі: бо український ЧАС, саме ОТЕПЕР, після ЩОЙНО минулої ДОТЕПЕРІШНЬОЇ СЕКУНДИ, саме в отеперішню секунду теперішнього ЧАСУ - і триває і минає!

Й осюди дописуватиму лиш у майбутньому часі: бо отаки ЗАРАЗ вже, ЧЕРЕЗ одну однісіньку СЕКУНДУ - КОЛИ ОТА ОТЕПЕРІШНЯ СУКУНДА, ЯКА ТРИВАЄ САМЕ ОТЕПЕР - притьмом минеться (ОТАК мовив СВ. АВҐУСТИН та ОТАК МОВИВ ЗАРАТУСТРА) - настане наступна секунда ВЖЕ майбутнього часу.

Тож лиш ЗА ТРИ СЕКУНДИ - можна зрозуміти український ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС отої саме теперішньої секунди ("ЗАРАЗНОЇ" секунди - нема у мові: тому вона не може відбуватися "ЗАРАЗ", бо "ЗАРАЗ" - не ТРИВАЄ і не МИНАЄ): дотепер-секунда + тепер-секунда + відтепер-секунда. Або: щойно-секунда + тепер-секунда + зараз-сукунда.

Також: на початку були два СЛОВА: зАраз і зарАз. Але сталося суржикопадіння - й українці забули тії слова-концепти, їхню коґнітивну семантику. Пригадаймо їм отеє:

Всевишній БОГ - не ЗА-рАз створив світ:
І не ЗА шість днів невтомних - а ЗА безліч літ!
Скажімо ВТОМЛЕНОМУ Ягвови - "Привіт! -
Ото брехню верзе Старенький Заповіт!"


Отак - виконуймо заклик ШЕВЧЕНКА: АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ...

НИНІ Шевченко, ІРОНІЧНО ДО СУРЖИКОЖЕРТВ: "ДавайтЄ" знову віршувать, "відзараз" нишком віршувать: вже шість рочків тому теє написано (04-02-2007 06:26) - а недоріки й надалі перебувають в пастці "зараз-ного" суржикочасу (отак вони "називають" чи пак підсвідомо прозивають український тепер-ішній ЧАС): http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1170563193&trs=-1

Натхнення на віршування - викликане текстом наведеним колись професором Вакуленком (доказ - що ніщо ніколи не щезне безвісти: а все буде увічненим!):
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1209225152&trs=-1

Походить він із виданнячка під назвою «Книжкa дo читaнїя для другoи кляссы училищъ сельскихъ въ ц. к. aυстрїйскихъ Держaвaхъ», видрукуваного "Въ Вѣдню" року Божого 1848 (с. 17):

Въ нaчaлѣ, тaкъ пoвѣствуєтъ священнoє писaнїє ничегo небылo, инo єдинъ Богъ. Предъ лѣтъ не весьмa шесть тысячь, вoсхoтѣлъ Богъ дa будетъ небo и земля и oни бышa. Єгдa щo Бoгъ прикaжетъ тo сoвершїтся, a кoли щo вoсхoщетъ тo существуєтъ. Нo земля небылa тaкoвa ЗАРАЗЪ якъ єсть ТЕПЕРЪ; oкружилa ю тмa и вoдa, и былa невидимa и неустрoєнa Бoгъ вoсхoтѣлъ дa будетъ свѣтъ, и бысть свѣтъ. Сїє стaлoся первaгo дня.

Тут іще, звісно, зарясно церковнослов'янщини, але щодо ЗАРАЗ і ТЕПЕР кращого прикладу, мабуть, не знайти
.

На що я відповів:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1209246082&trs=-1

Гадаю: отам "зарАз", а не "зАраз": треба було аж 6 днів творити!
Бо: зАраз - коли? - а зарАз - як?


ТЕОРІЯ СИНОНІМІЇ та НЕсинонімії та часовий та просторовий ДЕЙКСИС - ОТУТ ТА ОТЕПЕР - вказують на навігластво не неуцтво в розумінні української мови всякими суржиконедоріками:
http://ua-etymology.livejournal.com/307517.html#comments

ЗВАЖМО: Доречне "зараз" вжите й самими російськими письменниками

Є й у російських словниках - і доречно:
http://harnack.livejournal.com/2763.html?thread=7883#t7883

Зрештою - Всевишній не створив світ ЗА безліч літ: бо Всевишній Бог НЕВПИННО ТВОРИТЬ! Українською мовою та філософією - Бог (не Ягве!) творить світ ЩОМИТІ: Він ЩОЙНО створив світ + ОТЕПЕР створює Світ + і ЗАРАЗ знову створить світ.

Декарт і Лайбніц мають доктрину НЕВПИННОГО ТВОРІННЯ Богом: логічний наслідок Його Вемогутности.

Ось принаймні одна з інтерпретацій доктрини: JOURNAL OF PHILOSOPHICAL RESEARCH VOLUME 36, 2011 D
CONTINUAL CREATION AND FINITE SUBSTANCE IN LEIBNIZ’S METAPHYSICS
JOHN WHIPPLE, UNIVERSITY OF ILLINOIS AT CHICAGO

Далі буде!

Агов, гамірний Гарварде - оговтайся! Коґнітивна г-евфонія!

http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1329239014&trs=-1

Мабуть нарешті матемемо щось й про українську коґнітивну мовну проблематику - якщо отам буде Michael Flier, Harvard University. Oleksandr Potebnja Professor of Ukrainian Philology

http://slavic.fas.harvard.edu/scla/2014-conference

Dear Slavists,

It is a great pleasure to invite you all to submit abstracts for the upcoming Slavic Cognitive Linguistics Conference, which will take place at Harvard University in Boston/Cambridge, MASS, February 15-17, 2014.

Confirmed plenary speakers:
Lera Boroditsky, University of California, San Diego
Michael Flier, Harvard University
Johanna Nichols, University of California, Berkeley
Notice that abstracts are invited for individual papers, as well as theme sessions. For detailed instructions regarding submissions, see the conference web page: http://slavic.fas.harvard.edu/scla/2014-conference


DEADLINE FOR SUBMISSION OF ABSTRACTS: OCTOBER 22, 2013.


Best wishes,
Tore Nesset
President of the Slavic Cognitive Linguistics Association

SCLA Conference (SCLC-2014)

The Department of Slavic Languages and Literatures, the Department of Linguistics, the Davis Center for Russian and Eurasian Studies, and the Language Resource Center

at Harvard University present

THE THIRTEENTH ANNUAL CONFERENCE OF
THE SLAVIC COGNITIVE LINGUISTICS ASSOCIATION (SCLC-2014)

February 15-17, 2014

Harvard University (Cambridge/Boston, Massachusetts)

http://www.huri.harvard.edu/about-huri/people/executive-committee/1-flier.html

ШИРШЕ і ГЛИБШЕ і ДОШКУЛЬНІШЕ - отут:
http://ua-mova.livejournal.com/1271714.html

Ото довго вже індоєвропейськість української жевріє чи бовваніє недоміркованою українським умом, засліпленим каліцьким суржиком та деіндоєвропеїзованою російською.

Звернімо знову нашу підведену всякими москвоманівцями увагу - на глибинну кореляцію коріння та ґрунту мови з ідоєвропейським ґрунтом.

1) ТОТОЖНІСТЬ:

Ось звідсіля: 01-08-2011 21:49:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1312224589&trs=-1

Цей: Сей, ся, се.... сесь, сеся, сесе і ...сего, сему, сеї... осесе...ітд...
Той: Тот, тота, тото/тоте, тоті... отому, отій, отим...отото...ітд

Ось я багато чув отого "сесе" - од тих, котрі ще народилися в 19-ому ст. і також СЕМУ (=цьому)... в Карпатах і тепер можна почути...

Та й гляньмо, що щось подібне до СЕМУ було аж у фріґійській мові (фриг. semou(n) "этому") - і в контексті історії індоєвропейців та старовинності української мови (чи пак її пластів) теє аж приголомшує:


Слово: сей,

Ближайшая этимология: сия, сие, также в составе слова сегодня; сию минуту, днесь, летось, осенесь, веЁснусь, ночесь, ни с того, ни с сего; укр. сей, ся, се (сяя ж., се? ср. р.), др.-русск. сь, си, се, местоим. сии, си?а, си?е, также редуплицированное сьсь, сесь (часто с ХIV в.; см. Соболевский, РФВ 64, 158; ЖМНП, 1897, ноябрь, стр. 66), ст.-слав. сь, си, се oбtoj, aШtТj, Уde (Супр.), им. п. мн. ч. м. р. сии, преобразованный из стар. основы на -i *sьje (Вайан, RЕS 12, 230), сербохорв. са?j, си м., са, саj ж., се ср. р. (Лескин, Skr. Gr. 408, 452), словен. sej, др.-чеш. sеn (n от оn); относительно следов в других слав. языках см. Вондрак, Vgl. Gr. 2, 92 и сл.

Дальнейшая этимология: И.-е. *k^is, представленное в лит. «i°s "этот", ж. «i°, лтш. «is, ж. «–, др.-прусск. schis, лит. «i°-tas "этот", лат. сis "по эту сторону", citrѓ "по эту сторону, внутри, под, без", citrЎ "сюда", гот. himmа "этому", hinа "этого", д.-в.-н. hiutu "сегодня" (из *hiu-tagu), hiuru (*hiu-ja^ru) "в этом году", греч. ™-ke‹ "там", ион. ke‹, эол. kБ, фриг. semou(n) "этому", арм. s -- артикль (напр., tЊr-s "этот господин"), хетт. kѓ-, ki- "этот", ирл. сe "этот"; см. Бругман, Grdr. 2, 2, 322 и сл.; Траутман, ВSW 304; Арr. Sprd. 421; Миккола, Ursl. Gr. 3, 18; М.--Э. 4, 18 и сл.; Педерсен, Мur«ili 53; Хюбшман 487; Вальде--Гофм. 1, 192 и сл., 222; Торп 87. От приведенных выше слов нужно отделять алб. si-vjet "в этом году", sonde "сегодня ночью", sоt "сегодня", вопреки Г. Майеру (Alb. Wb. 383), Траутману (там же); ср. Педерсен, KZ 36, 336.

Страницы: 3,591-592


2) НІСЕНІТНИЦЯ

Звідсіля: Jan. 25th, 2011 at 3:14 PM:
http://harnack.livejournal.com/2846.html#comments

Глибинне українське слово: "ні се - й - ні те"! АБО: ні СЕСЕ, ані ТОТО!

Посилає до Упанішад: "неті - неті", "не те - й - не те"! Ні се й ані те. Звідси все міркування й уможливлюється - і про се і про те і про "ніщо". На те й маємо український ґрунт нісенітниці - себто ґрунт мови та української логіки мови.

3) ТАВТОЛОГІЯ = "ТОТО-ЛОГІЯ": ПРИ-ТО-МНІСТЬ МОВЛЕННЯ!

Від тавтології та нісенітниці - можна притьмом зне-при-ТО-мніти (за отакими словами треба заглядати до Етимологічного Словника)!

ТО-Б-ТО і СЕ-Б-ТО: ото отут і отепер - знеприТОмніє вкраїножер...

Словник каже: що саме ТОТО воно й є:

СЕСЕ, займ. вказ., діал. Це. «Най знає, що то красти», — сесі слова завертілися йому в голові (Іван Франко, IV, 1950, 479); Дивлюся на одну ріку — і бачу другу. Дивлюся на тамту — і сесю можу собі уявити (Гнат Хоткевич, II, 1966, 327).


ТО-ТО, част., розм.

1. Уживається в прямій мові в знач.: саме так, у цьому-то й суть.
♦ То-то [воно] і (й) є — у цьому-то й справа. — То-то й є! — додав Грицько Кущієнко, і всі зареготалися (Панас Мирний, IV, 1955, 31); То-то і є! поки чоловік у добрі та у щасті, так він дума, що вже йому і усе так буде, і не журиться ні об чім, і не готує собі нічого (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 137).

2. Уживається в окличних реченнях для підсилення захоплення, подиву, невдоволення тощо в знач.: от уже справді, от де. — Придивись лишень до мене добре: то-то ж гарний! то-то ж хороший! — Хіба поночі! — одмовила йому весело молодичка (Марко Вовчок, I, 1955, 124); Не можна й розказати, як зрадощіли [зраділи] і Василь, і Маруся!.. Довго дивився на них Наум, та все нишком сміється та дума: «То-то діти!» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 70); Діти .. сидять та слухають.. Не дай же, боже, вітрові грюкнуть у двері або в стіну чим-небудь, або собаці шкрябнуть у двері — то-то ляку! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 27); Витіпала жменю [плосконі] Ониська, потім гарненько повісмо нею зв'язала та аж головою похитала, і з усміхом і з досадою: — То-то, прядива отакого! (Андрій Головко, II, 1957, 24).

3. Уживається для підтвердження здогаду про причину певних дій, поведінки кого-небудь у знач.: так ось чому. [Палажка:] 13 банку? ..Ну, так і в. То-то Хвенька позавчора хвалилася, що їй треба з Іваном до банку іти (Панас Мирний, V, 1955, 250).

4. Уживається для посилення певного твердження, висновку в знач.: звичайно, так і повинно бути. — Ну, то-то ж. У мою хату вступив — мою й волю чини, — промовив він, відходячи (Панас Мирний, I, 1954, 161).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 212.

Як українці мандрували від милої-та-одвічної МОВОВОВНИ - до шорсткої СУРЖИКОШЕРСТІ:

Переглянув всі етимологічні словники та всі українські словники за тими словами та їхніми похідними (гадаю: не диво, що все переплутане - совєтословники є складені суржиконосцями), але переляком пройнявся коли побачив, що про англійське "wool" (яке має чітку приналежність лиш до певних тварин) - Англійсько-Український словник також каже, що то є не тільки "вовна", але і/або "шерсть".

Ясно, що вже натепер в російській нема "вовна" (отут російська деіндоєвропеїзована) - то чому українською (де саме є чітка "вовна") перекладати "шерсть"?

Питання негайне: як українцям перекладати з англійської в отакому випадку?

wool (n.) Old English wull, from Proto-Germanic *wulno (cf. Old Norse ull, Old Frisian wolle, Middle Dutch wolle, Dutch wol, Old High German wolla, German wolle, Gothic wulla), from PIE *wele- (cf. Sanskrit urna; Avestan varena; Greek lenos "wool;" Latin lana "wool," vellus "fleece;" Old Church Slavonic vluna, Russian vulna, Lithuanian vilna "wool;" Middle Irish olann, Welsh gwlan "wool"). Figurative expression pull the wool over (someone's) eyes is recorded from 1839, American English.

Wool is the textile fiber obtained from sheep and certain other animals, including cashmere from goats, mohair from goats, qiviut from muskoxen, angora from rabbits, and other types of wool from camelids.

Отут - трішки розбазікались про тему:
http://ua-etymology.livejournal.com/291381.html#t4114997

Далі: http://ua-etymology.livejournal.com/291381.html?thread=4115765#t4115765

Ось як суржик привчає до нелогічності, вже й не кажімо - до неетимологічності. Хизуються вже українські свині та вівці - шерстю, бо отак у російських овець та свиней - де нема «вовни«. Отак - вовна та шерсть стали синонімами - ба й «вовна» стала зайвим та незрозумілим терміном: бо «вовни» нема в російській. Алхімія російської (виробництва, продуктів «шерсті« - що дало саме семантику нинішнім суржиконосцям шерсті) - перетворила мовововну в суржикошерсть. Суржикожертви - ще й нам докажуть, що шерсть свині можна прясти. Шерсть є шорсткою за визначенням - вовна, як поняття, отуди не потрапить. «Шерсть» і «шорстке» - тотожні етимологічно: навіть свині отеє знають - з їхньою шерстю: свиня не може мати «вовни«. Саме шерсть свині - шокує логічних людей, що вовна через суржик - може стати шерстю. Концептуальна чіткість обидвох - і шерсті і вовни в питомій українській - вихолощена суржиком. Отут маємо - найкращий доказ суржика!

шерсть ж., род. п. -и, народн. ше́ресть, род. п. ше́рсти (см. Шахматов, ИОРЯС 7, 4, 314), диал. также "утиные и гусиные перья", колымск. (Богораз), укр. шерсть, род. п. -и, др.-русск. сьрсть, сересть (часто; см. Срезн. III, 884), также шерсть (начиная с 1397 г.; см. там же, III, 1603 и сл.), сербск.-цслав. сръсть τρίχες, словен. sȓst, род. п. srstȋ "шерсть животного, щетина", чеш. srst᾽ "шерсть на животном", слвц. srst᾽, польск. sierść.
Праслав. *sьrstь родственно лит. šiurkštùs "грубый, жесткий", д.-в.-н. hursti "cristas", ирл. саrrасh "покрытый струпьями, каменистый" (из *karsāko-); др. ступень чередования – в лит. šerỹs "щетина", лтш. sars, мн. sari "щетина"; см. И. Шмидт, Pluralb. 374; М. – Э. 3, 722; Траутман, ВSW 305; Бецценбергер у Стокса 72; Педерсен, IF 5, 76; Kelt. Gr. I, 83; Торп 80; Петерссон, BSl. Wortst. 39; Ильинский, РФВ 70, 271. Далее связано с шерша́вый, шо́рох.

Далі - звідсіля: http://ua-etymology.livejournal.com/291381.html?thread=4116277#t4116277

А отепер зважмо: гостра полеміка щодо природи української та російської є дуже давньою і тривалою - і вона точиться за всіма вимогами теорії релевантності.

Кримський, показово, дорікає саме мовним невігласам (як він каже: ст. 26/231, яких, скажу я - маємо вдосталь і сьогодні) - коли пояснює українські слова літописів росіянам (Соболевському). Ось саме про вовну/шерсть:

“…предки ньінешних киевских паробків, одетьіє так же, как и ньінешние паробки, зимою в кожухьі (мр. кожух - тулуп), а летом - в свои типичньіе свитьі (мр. свита - сермяга) из ВЪЛНЬІ (мр. з вовни - шерстяньіе)…” (ст. 25/230)

Кримському - доводиться перекладати росіянам слово “вовна” ("вовну", вирогідно, їхній неіндоєвропейський субстрат ні не міг зберегти, але слово збереглося навіть і найвіддаленішими англійцями) - на російське “шерсть”.

Для доречного порівняння - досить перевірити органічно індоєвропейську польську мову - якої здорова семантика не дозволила б перекладати англійське “wool” - як “шерсть” (отаке можливе лиш в українській - вже розхитаній російською деіндоєвропеїзованою чи деслов’янізованою семантикою та лексикою).

Зважмо: російська не тільки втратила слово “вовна” (й отак деіндоєвропеїзувалася: всі головні індоєвропейські мови те слово не втратили, бо оте не дозволив семантичний та лексичний континуум індоєвропейськості народів-носіїв отих мов), але також деслов’янізує і саме слово “шерсть” - знищивши його питому індоєвропейську та слов’янську семантику.

Справжнє українське міркування (де генеративна семантика є вирішальною: вона породжує найорганічнішу та найпитомішу тканину рідної культури) та справжня українська творчість (яка має бути побудована на українізмах - згадаймо Шевченка), за таких умов знеукраїнення мови - є неможливими.

А.Ю.Крымский, Древнекиевский говор (ст. 25/230) http://lib.movahistory.org.ua/Hip_Pog_Sob/krym_drevnekiev_hovor_OCR.djvu

Загадка

Ану вгадаймо котра мова - не має слів "гадка" та "думка": але, бач, сміють і "ґадать" і "думать"! Тож чим думають та "ґадают" (бо не ГАДАЮТЬ) - якщо у них дастьбі "думки" та "думок" і "гадки" та "гадок" - ПОРОЖНЕЧЕЮ?

Отепер - мов, та зараз - замовчи,
Бо отам різні мовнії часи:
Зрозуміймо українськеє "коли?" -
Вже отепер, бо зараз - минуть сни!

Отепер мовлю, бо зараз замовчу...
Отож: отут та отепер - отак речу:
Оте отепер - має свою сім'ю:
Отеперішню - і тільки отаку!

Розгадка: отут та отепер (для недорік: не ото за-раз, ані ото за-стораз):

http://harnack.livejournal.com/2763.html

Із сакральної органіки мови - для десакралізованих та неорганічних недорік:

Ось Леся Українка:

Мавка
Весна ще так ніколи не співала,
як отепер [де отой спів триває в теперішньому часі]. Чи то мені так снилось?

Чи Тичина:

Ех ти, Вітре-Вітровію,
сам собі зламав ти шию.
Отепер [в теперішньому часі, а не зараз, незабаром, невдовзі - себто не в майбутньому] іди та й плач
від самісіньких невдач.

Повторімо критерій, вкотре вже - для розумної й кмітливої й тямущої україномовної диференціації: "зараз" - не триває: так як не триває і "незабаром". Зате "отепер" і "тепер" і "натепер" - тривають саме в теперішньому часі. Кажемо "дотепер" - а не "дозараз". Кажемо "відтепер" - а не "відзараз"! Саме суржик поплутав розуміння українського "теперішнього" часу (з його значущою різницею: де "зараз" не є "отепер"), бо "теперішній" і "теперішності" в російській мові нема (є "на-стаящій"), як нема і отих україномовних виразів похідних від "тепер", бо є тільки одне непарадигмізоване, шизоїдне, гетерогенне, ізольоване, чуже російській - заблуда-слово "тїперь".

Зважмо: без доречного (несуржикового) українського ЗАРАЗ - самий Огієнко був би неможливим, як і його переклад вічної україномовної Біблії:

ЗАРАЗ в Євангелії Огієнка
http://harnack.livejournal.com/2763.html?thread=2763#t2763

І оце все триває аж від 2007-го: Але письменників та журналістів та вчителів (всіх мудрагелів та розумаків) - не цікавить прочитати жодних правил та авторитетів, які бач органічно розуміються на самій органіці мови (всі: від Огієнка, Давидовича та аж до Шевельова - попереджають про недоречне вживання українського "зараз": від чого наслідки для української культури і української творчості - системні та доленосні, згадаймо, принаймні, жанри детективу та фантастики та театру):

http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&trs=-1&key=1180539585&first=&last=

Ось і найнедавніше: бо бач логічне звучання української мови й надалі успішно ТРИВАЄ:
http://ua-etymology.livejournal.com/293495.html?thread=4149111#t4149111

А отепер релевантно зважмо як словник тлумачить російське слово "сейчас":

Сейчас (немедленно) - зараз; тепер.

Нинішня суржикокомпететність українців визначається тим - що вони вживають українське "зараз" в смислі російського "сейчас" - не усвідомлюючи семантичну директиву недоречно надану саме російським недиференційованим словом.

Логічна компетентність українців як і їхня мовна компетентність (по-філософськи: мовомогутність) мала б визначатися панорамністю та корельованістю (вичерпною систематичністю та скрупульозністю дослідження та аналітики) - що дало б українську диференціацію між "зараз" та "тепер/отепер". (Українська логічна компетентність каже: аналогічно до української диференціації "шерсть/вовна" - та російської недиференціації слова "шерсть"):

Якщо російське слово є "сейчас-немедленно" - то український еквівалент є "зараз".

Але якщо просто російське "сейчас" - то український еквівалент є "тепер/отепер/натепер".

Ясно, що суржикокомпетентність: думає "сейчас" - а каже "зараз". Хоча логічна ТА СЕМАНТИЧНА компетентність мала б їм підказати - що "немедленно" і "зараз" - не тривають!

Саме про оцю плутанину попереджають українські логічно та мовно компетентні лінгвісти.

Зрештою, заради логічності та системності: та сама логіка та суржико-схема оперує не тільки при російських модулях "сейчас", "шерсть" - але і у випадку російського та суржикового "Х" (українська диференціація Г/Х), "давайте співати" (заспіваймо), "більше відомий" (відоміший), "брат" (брате: кличний відмінок) ітд... Одним словом - дедиференціація й редукція української до деслов'янізованої російської: редукція українського ума.

Гарно й доречно розпочато отут українською:
http://izbornyk.org.ua/rizne/aristotle.htm

Найкращий англійський ресурс:
http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3atext%3a1999.01.0058
Найкращий грецький ресурс:
http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3atext%3a1999.01.0057

Ану побазікаймо трішки про політичні суржикоспільноти.

Різниця в розумінні рабства українським та російським перекладом в “Політиці“ Арістотеля - промовиста:

«Рабові — рабське, а панові — панське». (1255b:29)
“Раб рабу, господин господину – рознь”. (1255b:29)
“δοῦλος πρὸ δούλου, δεσπότης πρὸ δεσπότου“.
“Slave before slave, master before master.” (1255b:29)
« Il y a esclave et esclave, il y a maître et maître ».(1255b:29)

Висновок: український переклад найвлучніший! Суржикорабам - суржикорабське!

Я слідкую - як гоббі- за суржикоспільнотами: розрізнюючи за Арістотелем - і 1) суржикожертв через свою долю - і 2) суржикорабів через свою природу.

Але ось суржико-політика - найцікавіше рабо-бабрання в суржикобруді:

Допоки "червоно-коричневі" вирішуватимуть долю країни за нас?
Сергій Грабовський _ Вівторок, 11 вересня 2012, 12:36
http://www.pravda.com.ua/columns/2012/09/11/6972470/

А) Суржикочас (невпораність із українським часом) не розуміє питання: Та “Доки?” (те є можливим?), де відповідь: Та “Поки!” (чи: та “Допоки”) суржик владарюватиме в політиці та політичних суржикоспільнотах.

Б) Суржикопростір (невпораність із розумінням українського преповного та препорожнього простору): “Днями оце їхав Києвом в автобусі. Звичайному, львівського виробництва. Досить новому, і навіть не вщент [треба: вщерть] наповненому людьми.”

В) Суржико-кривда-неправда: Ясно, що в нього все є “вірно” (й саме отому мово-зрадливо!), замість "правильно": “Що ж, усе вірно – це ми дозволили таким, як він, визначати нашу долю.”

Етична й політична відповідальність ("Етика" та етичні вчинки, за Арістотелем - лиш перша й необхідна половина "Політики" та політичних вчинків) - тотожна до мовної відповідальності (але від суржико-рабів - годі очікувати мововчинків та мововідповідальності, а мовотворчості - й поготів)!

Надихнуто отут:
http://maksymus.livejournal.com/137117.html?thread=2395293#t2395293

Далі:

Цитата «Рабові — рабське, а панові — панське» (1255b:29) - взята як ядро та логічно розширена із т.зв. "Нової Комедії", а саме із комічного поета Філемона, сучасника Арістотеля. Справжня філософія - неможлива без справжньої комедії та справжньої кумедії.

Il y a esclave et esclave. Ce proverbe est tiré du Pancratiste de Philémon. Voir Suidas au mot « Pro. » M. Müller, dans les Doriens; t. II, ch. 1, II , III et IV, a réuni les plus précieux renseignements sur l'état des esclaves parmi les races doriennes. Les moeurs des races ioniennes étaient en général beaucoup plus douces, beaucoup plus humaines. A Athènes, les esclaves ont été toujours bien mieux traités qu'à Sparte. Grégoire, dans son ouvrage sur la Domesticité, si concis mais si plein, donne de curieux détails sur l'esclavage antique, p. 6 et suiv. Voir Montesquieu , Esprit des Lois, liv. XV, ch. VI et suiv., et l'excellent opuscule de M. de Saint-Paul sur l'esclavage antique.

Пічнімо щось нове - як зрада Ради була б неможливою без невиліковного лінивства українських лінгвістів.

Наведімо спочатку оцю цитату:

The Romans, with all their knowledge and admiration of the Greek language, upheld officially the prestige of Latin. The use of Greek in the Roman senate was frowned upon and on occasion definitely prohibited. Cicero was blamed for addressing the Syracusan assembly in Greek. Aemilius Paulus at the assembly of Amphopolis made his formal proclamation to the Macedonians in Latin, which was then repeated in Greek by the praetor (Livy 45. 29).
And so in subsequent European history language has been the most conspicuous mark of nationality, the one of which a people is most conscious and to which it is most fanatically attached - one to be defended against encroachment and conversely the first object of attack on the part of a power aiming to crush out a distinction of nationality among its subject peoples. Several of the 19-th century nationalistic revivals, which have finally led to independent statehood, had their beginnings in the field of language and literature. With a few exceptions (as Belgium, Switzerland) the present European nationalities are essentially language groups, for which language is the accepted criterion of nationality. (1930: 66-67)

Цитую за:

Comparative Grammar of Greek and Latin (Hardcover)
by Carl Darling Buck (Author). 1930. The University of Chicago Press: Chicago.
http://www.amazon.com/gp/offer-listing/B000S74OC0/ref=dp_olp_0?ie=UTF8&condition=all

Тема про недолугість та недорікуватість та нетямущість (=некоґнітивність) українських та "українських" лінгвістів - вже давня:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&key=1203699516&first=1335193215&last=1322170302

2) ----------

Еволюція англійської мови (бо добре та рясно задокуменована та досліджена) дає найкращі аналоги щодо компаративного зіставлення української та російської.

Ясперсен, приміром, на основі досконалого розуміння історичності та системності багатьох мов - глибинно зрозумів релевантні та диференційні ознаки між англійською та російською: англійська є мужньою-чоловічою мовою, зате російська є діточо-жіночою:

It is, of course, impossible to characterize a lan-
guage in one formula; languages, like men, are too com-
posite to have their whole essence summed up in one
short expression. Nevertheless, there is one expression
that continually comes to my mind whenever I think
of the English language and compare it with others: it
seems to me positively and expressly masculine
, it is
the language of a grown-up man and has very little
childish or feminine about it. A great many things go
together to produce and to confirm that impression,
things phonetical, grammatical, and lexical, words and
turns that are found, and words and turns that are not
found, in the language.

Щодо російської антїфанєтїкі - яка надає вирішільний жіночий характер образові та подобі російської мови, тим паче в порівнянні із маскулінною українською:

Each English consonant belongs distinctly to its own type, a / is a /,
and a ^ is a ^, and there an end. There is much less
modification of a consonant by the surroundmg vowels
than in some other languages, thus none of that palatal-
ization of consonants which gives an insinuating grace
/ЖІНОЧІСТЬ/ to such languages as Russian. (ст.: 3-4)

Growth and structure of the English language
http://www.archive.org/stream/growthstructureoesp00jrich/growthstructureoesp00jrich_djvu.txt

3)--------------

Насправді: певний "фемінізм" міркування про українську мову (під підсвідомим впливом російської) - помітний в багатьох нинішніх суржиконедорік та взагалі неосвічених лже-лінгвістів: Ось один приклад саме із ніби феміністичного форуму:

Поступово - від суржикоесперантського складу ума (нейтраломанії = нівеляція диференціацій між російською та українською та програмне уникання українізмів) - Максим перейде до китайсько-есперантського складу ума. Зрештою - він ані не замітив, що типологія мов вже має і природну китайську і штучну есперанто: які пасують і є паритетними з його типом недиференціованого утопічного міркування та нівеляційної тоталітарної нетворчості. "Шкода" і "кривда" в тому - що отих мов не треба жодній творчій особистості. Але для того, бач - треба розумітися на природі самої творчості, а не тільки на оксюморонній "нейтральній комунікації".

http://maryxmas.livejournal.com/3302945.html?thread=28233249#t28233249

Ось, милий дружЕ, як ото саме отепер нас непривітно й неввічливо зустрічає суржикофренія на "Майдані":

1) Знекличнення міжособистої психології, деслов'янізація саме інородною "антїґрамматїкай" одвічної та довічної української граматики:

Вітаємо, Гість! (Вхід — Зареєструватися)

замість: Вітаємо, Гостю!

Уявімо потворну та вироджену аналогію: Вітаємо, Батько! чи: Вітаємо, Друг! (замість кличним відмінком: батьку, друже)... ітд... І на отаку тривіальність - треба витрачати час та енергію? Суржикожертви - не усвідомлюють, що саме через суржик вони є одноприродними із полічтичними суржикосатрапами, бо мають та зберігають з ними спільну природу та породу. Про що це свідчить, про яку бездонну пропащість сучасного українського нерозуму?

2) і суржико-невпораність із семантикою теперішнього й майбутнього часу, українським семантичним полем часу, глибинними структурами мови, та українською лексикою:

Зараз: 26-04-2012, 18:36 (А "дозараз" що було, а "відзараз" - що буде?)

Замість: Тепер/Отепер: 26-04-2012, 18:36 (бо в ТЕПЕРІШНЬОМУ часі!)

Для нетямущих і некмітливих і невпораних із українським часом умів - оце добра нагода зрозуміти різницю:

ОТЕПЕР: 26-04-2012, 18:36 (ШОСТА ХВИЛИНА), а ЗАРАЗ, через три хвилини, БУДЕ 26-04-2012, 18:39 (ДЕВ'ЯТА ХВИЛИНА).

Приміром:

Отепер мовчу, але зараз, через п'ять хвилин, заговорю!
Отепер прицілююсь, але ЗАРАЗ, через хвилинку (як тільки з'явиться мішень) - вистрілю... ітд!

ВИСНОВОК: "зараз" розташоване в негайному, близькому майбутньому (аналог: "незабаром") - й аніскілечки не триває в теперішньому часі, де чинним є саме ОТЕПЕР/ТЕПЕР які часово-темпорально - тривають (бо ТЕПЕРІШНІЙ час, парадоксально - і триває і минає!) ! І оскільки вони ТРИВАЮТЬ - то темпорально іноді покривають і оте ЗАРАЗ (як часовий горизонт найближчого майбутнього, що стелеться перед нами). Отож: ЗАРАЗ - чи то через хвилину чи й ЧЕРЕЗ цілісіньку годину - майбутнє влиється в теперішнє! Минання і тривання теперішнього часу - не привід плутати "отепер" (теперішнього часу) і "зараз" (майбутнього часу... але не забудьмо: існує майбутнє й в минулім часі).

Якщо хтось зволіє жити без цієї суттєвої різниці між ОТЕПЕР і ЗАРАЗ - то він не житиме в органіці українського часу! Правильна наративізація вчинків і дій - без цього доречного часового чергування - просто неможлива. Не диво, що недорікуваті українські письменники - не спроможні написати гарного українського детективу! Головна причина отого - в інертності лінґвістів в Україні, які б мали їх збудити із їхнього суржикосну.

Щодо браку кличного відмінка - то він вже є клінічним, бо незаперечним, доказом суржика.

Нестямних і стихійних носіїв потворної інодуші - нічим та жодним закликом не збудити із їхнього догматичного суржикосну: Агов, знеріднений українцЮ - схаменися! Й АНУ будь ласка - прояви найелементарнішу спроможність на інтроспекцію (запорука проти нестямної суржико-стихійності)! Й ота немічна до нюансів потвора - лізе судити й міркувати про політичну природу самої України! Ненаплачешся!

Пригадаймо ж знесімейненим, москвовиродженим суржикофренам, що то отаке український сімейний, інтимний, родинний кличний відмінок:

Анумо знову віршувать (ШЕВЧЕНКО):

Мамо, сестро, батьку, брате -
Вітаймо всіх до мовохати:
Де українцями нас звати,
Й кличним відмінком нас вітати!

Наш гостю, вітаємо милий гостю:
Скажімо недоріці суржиконосцю,
Що ти не безмовний гість:
Кличний відмінок в тебе скрізь!


Але якщо ж інша граматика (російська: без кличного відмінка) - то фатально й інша рима, інша семантична настанова, "каснаїзьічна", деслов'янізована, антиукраїнська:

Уявімо, милий "гість"-
Що ти касна-компроміс,
Тебе спаскудив москво-біс:
Тебе знемовив - в тебе вліз!


Зважмо: неміч вчитися та любити рідне (вже й не мовмо про метафізичну та етичну відповідальність щодо органіки та єства української мови) - характеризує лиш речі, інертні бездушні об'єкти: і то після аж стількох розмов саме на "Майдані" про кличний відмінок та про недоречне "зараз". Як можна аж до такої нечуваної міри знеукраїнити та знемовити та знерозумити українців?

Ану гляньмо осюди - й мудро розгніваймося:
http://forum.maidan.org.ua/

Сподіваймося й надіймося - що отам теє згодом виправлять, але мене бач саме цікавить підступність суржикостихійності та спонтанна суржикосила яка закріпачила нестямних (= душа) та недорікуватих (= мова) українців: не-граматика мови = не-граматика душі.

А бач самі дебати не вщухають - що й таки є саме ознакою мовомогутності:
http://ua-etymology.livejournal.com/280666.html?thread=3833946#t3833946

Ще ширше про кличний відмінок:
http://ua-mova.livejournal.com/1280872.html?thread=17786472#t17786472
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1297976613&trs=-1

Суржик - від Арістотеля до Ніцше! (л)
12-03-2011 21:03

Уявімо й отаке: суржиковий стиль від Арістотеля до Ніцше...

Мушу зізнатись: торік бував аж двічі в Україні, на Західній.

Придбав декілька перекладів філософських та психологічних та культурологічних творів: Ніцше, Ясперса, Сенеки, Жіжека... і ще декілька, яких ще не мав...

Саме суржик і анти-стиль перекладу Ніцше - приголомшує: при нагоді - наведу приклади!

Читаю саме оцей переклад - який мав би бути духовною і предусім саме МОВНОЮ (зважаючи на рясний та щільний та нещадно творчий стиль Ніцше) подією в Україні:

Повне зібрання творів у 15 томах. Т.1. Фрідріх Ніцше
http://www.kiev.market.tut.ua/price/1851245/photo/
http://shron.chtyvo.org.ua/Nietzsche_Friedrich/Povne_zibrannia_tvoriv_Tom_1.pdf

Перше в Україні повне видання зібрання творів Ф. Ніцше. Цей том включає праці «Народження трагедії», «Невчасні міркування» та твори спадку базельського періоду. Серія «Українська філософська бібліотека». 4-те місце в номінації «Софія» українського рейтингу «Книга року 2005».

І По Той Бік Добра та Зла:

http://shron.chtyvo.org.ua/Nietzsche_Friedrich/Po_toi_bik_dobra_i_zla_Henealohia_morali.pdf

Profile

harnack
harnack

Latest Month

March 2014
S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel