?

Log in

Зважмо, що навіть і санскритська (де первісне, корінне "о" перейшло в "а" у вимові - подібно до російської: "мазґі, мазґамі, мазґавой"!) - віддаленіша од первісної індоєвропейської, аніж і сама українська! А інші мови - ще гірше (marrow, German Mark)!

marrow (n.)
late 14c., from Old English mearg "marrow," earlier mærh, from Proto-Germanic *mazga- (cognates: Old Norse mergr, Old Saxon marg, Old Frisian merg, Middle Dutch march, Dutch merg, Old High German marg, German Mark "marrow"), from PIE *mozgo- "marrow" (cognates: Sanskrit majjan-, Avestan mazga- "marrow," Old Church Slavonic mozgu, Lithuanian smagenes "brain"). Figurative sense of "inmost or central part" is attested from c. 1400.

Мозг

мозг род. п. -а, укр. мо́зок, мíзок, блр. мо́зок, др.-русск., сербск.-цслав. мозгъ μυελός, ст.-слав. прилаг. можданъ (Рs. Sin.). Из *мозгѣнъ, болг. мо́зък, сербохорв. мо̏зак, род. п. мо̏зга, словен. mȏzg, чеш. mozek, диал. mozg, слвц. mozog, польск. mózg, mozgu, в.-луж. mozh, н.-луж. mózg. Родственно др.-прусск. muzgeno ж. "костный мозг", лит. smãgenys (м. р. мн. ч.) "мозг" (из *mazgen-), smãgenės (ж. р. мн. ч.) – то же, smegenos (ж. р. мн. ч.), smegenys "мозг, костный мозг", лтш. smadzenes "мозг" (s- в этих формах, возм., происходит от лит. smãkrės "мозг"). Сюда же, далее, относятся др.-инд. majján- м., majjā́ ж. "костный мозг", авест. mazga- – то же, д.-в.-н. marag, marg – то же, тохар. А mäśśunt; см. Траутман, Арr. Sprd. 380; ВSW 172 и сл.; М.–Э. 3, 947; Уленбек, Aind. Wb. 210; Торп 318; Шпехт 78; KZ 59, 244. Кроме того, пытаются определить дальнейшие связи с лит. mazgóti "мыть", др.-инд. májjati "погружается", mergere "погружаться" (см. Клюге-Гётце 377), а также с мезга́ (Торп 318), мзга "гниль" (Зубатый, AfslPh 16, 400); последние комбинации весьма сомнительны. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
Президент подякував за свято славним українським воїнам.
"Тим, хто зараз ТЕПЕР не за теплим святковим столом, а в холодному зимовому окопі. Героям – слава! З Новим роком! Миру, щастя і достатку! Слава Україні!, - резюмував президент.


http://www.pravda.com.ua/news/2015/12/31/7094247/

ДАСТЬБІ мово-воїна та мово-війська = ДАСТЬБІ державо-воїна та державо-війська!

Коли стріляти? ВЖЕ ОТЕПЕР - в ОТЕПЕРІШНЮ мить українського ОТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ - коли кацапо-ціль та москво-мішень перед очима, чи лиш ЗАРАЗ, за три хвилини - коли ціль-мішень зникне сперед очей - і вже буде ЗАПІЗНО, бо отоді саме тебе застрілять? Негайне питання життя та смерті для українського воїна! Суржико-військо - оксюморон, російсько-мовне українське військо - лиш тваринна самооборона на рівні інстинкту (бо і тварини згуртовуються при смертельній загрозі й отак обороняються од смерті), лиш тимчасова та програшна оборона притаманна загальній людській природи (немічні бути державо-агентами - стають кацапопацієнтами) - але не і українська творчість та розбудова держави, які б скасували саме потребу марно й повсякчасно самооборонятися (та ще й виродженою російською - яка тільки збезглуджує українців: російська не тільки "каснаїзьічна", бо знемовлює - але й "касналаґічна", бо делогізує українців!).

СУРЖИКО-ГЕРОЙ - ОКСЮМОРОН! СУРЖИКО-СМЕРТЬ - ТАВТОЛОГІЯ!

Героєві - ОТЕПЕР слава:
Бо отепер він в окопі,
Мовно - в суржико-окропі:
Отак його доленька склалась!
Але ЗАРАЗ, за півгодини, кацапо-хлопи
Його знегероять - й поховають в москво-снопі!

Суржико-герой - оксюморон,
Суржико-президент - також!
Суржико-слава всіх вельмож -
Усіх героїв похорон!...

Мово-герой - плеоназм,
Суржико-смерть - тавтологія:
Отак мовить ОТЕПЕРІШНІЙ ЧАС -
Бо ОТЕПЕР триває його теологія,
Бо ОТЕПЕР минають його миті многії!

Але ЗАРАЗ, за годину, НОВИЙ РІК настане,
Отоді суржика-героя вже не стане -
Й щезнуть з України кацапо-прочани,
Й вигоїть мова всі суржико-рани!


Вигойна МОВО - дай герою мішень, щоби він ДАРМА не загинув пропащим невігласом у поплутаному й злиденному нетеперішньому суржикочасі ("сїйчас-часі сїйчаснава їба настаящева врємєнї") суржико-президента та суржико-вкраїнців! Дай йому, МОВО: Щойно-мішень + Отепер-мішень + Зараз-мішень! В котру мішень ти стріляв, стріляєш, і стрілятимеш відважний МОВОГЕРОЮ, милий МОВОВОЇНЕ?

Ширше: http://ua-mova.livejournal.com/1322673.html?thread=18505649
Марнотратство й тваринотратство українського капіталу суржикостадом.
Зредукований суржикотрунок (суржико-шлунок) може перетравити - а зпримітизований суржико-рот може переремиґати - лиш крихітну та отруйну россо-речовину та прісні москво-смисли. Га? - Яку ото речовину, які ото смисли? Мару-речовину? Стадо-смисли? Ото питання для нашої кумедо-байки! "Смішний сей світ!" (Іван Франко, X, 1954, 143);

Мотивація - звідсіля (отеє бач напасквілено не для суржико-каліброваного трагічного та страхопудного стада - яке втратило відчуття гумору, а вищу настанову критичного розуму та пасквільности та сатири та пародії та кумедії - й поготів!): http://ua-mova.livejournal.com/1319996.html

Untimely Meditations 1874
On the Use and Abuse of History for Life
"Vom Nutzen und Nachteil der Historie für das Leben"
*
by Friedrich Nietzsche

Observe [Гляньмо на] the herd [СТАДО] which is grazing beside you [яке суржико-пасеться біля нас]. It does not know what yesterday or today is. It springs around, eats, rests, digests, jumps up again, and so from
morning to night and from day to day, with its likes and dislikes closely tied to
the peg of the moment, and thus neither melancholy nor weary. To witness this
is hard for man, because he boasts to himself that his human race is better than
the beast and yet looks with jealousy at its happiness. For he wishes only to
live like the beast [жити яко худобо-тварина]
, neither weary nor amid pains, and he wants it in vain,
because he does not will it as the animal does. One day the man demands of the
beast: “Why do you not talk to me about your happiness and only gaze at me?”
The beast wants to answer, too, and say: “That comes about because I always
immediately forget what I wanted to say.” But by then the beast has already
forgotten this reply and remains silent, so that the man wonders on once more...
Thus the beast lives unhistorically [ХУДОБО-ТВАРИНА - живе неісторично], for it gets up in the present like a number without any odd fraction left over; it does not know how to play a part, hides
nothing, and appears in each moment exactly and entirely what it is. Thus a
beast can be nothing other than honest.
http://la.utexas.edu/users/hcleaver/330T/350kPEENietzscheAbuseTableAll.pdf
Betrachte die Herde, die an dir vorüberweidet: sie weiß nicht, was Gestern, was Heute ist, springt umher, frißt, ruht, verdaut, springt wieder, und so vom Morgen bis zur Nacht und von Tage zu Tage, kurz angebunden mit ihrer Lust und Unlust, nämlich an den Pflock des Augenblicks, und deshalb weder schwermütig noch überdrüssig. Dies zu sehen geht dem Menschen hart ein, weil er seines Menschentums sich vor dem Tiere brüstet und doch nach seinem Glücke eifersüchtig hinblickt – denn das will er allein, gleich dem Tiere weder überdrüssig noch unter Schmerzen leben, und will es doch vergebens, weil er es nicht will wie das Tier. Der Mensch fragt wohl einmal das Tier: warum redest du mir nicht von deinem Glücke und siehst mich nur an? Das Tier will auch antworten und sagen: das kommt daher, daß ich immer gleich vergesse, was ich sagen wollte – da vergaß es aber auch schon diese Antwort und schwieg: so daß der Mensch sich darob verwunderte.
Er wunderte sich aber auch über sich selbst, das Vergessen nicht lernen zu können und immerfort am Vergangenen zu hängen: mag er noch so weit, noch so schnell laufen, die Kette läuft mit. Es ist ein Wunder: der Augenblick, im Husch da, im Husch vorüber, vorher ein Nichts, nachher ein Nichts, kommt doch noch als Gespenst wieder und stört die Ruhe eines späteren Augenblicks. Fortwährend löst sich ein Blatt aus der Rolle der Zeit, fällt heraus, flattert fort – und flattert plötzlich wieder zurück, dem Menschen in den Schoß. Dann sagt der Mensch »ich erinnere mich« und beneidet das Tier, welches sofort vergißt und jeden Augenblick wirklich sterben, in Nebel und Nacht zurücksinken und auf immer verlöschen sieht. So lebt das Tier unhistorisch: denn es geht auf in der Gegenwart, wie eine Zahl, ohne daß ein wunderlicher Bruch übrigbleibt, es weiß sich nicht zu verstellen, verbirgt nichts und erscheint in jedem Momente ganz und gar als das, was es ist, kann also gar nicht anders sein als ehrlich. Der Mensch hingegen[211] stemmt sich gegen die große und immer größere Last des Vergangenen: diese drückt ihn nieder oder beugt ihn seitwärts, diese beschwert seinen Gang als eine unsichtbare und dunkle Bürde, welche er zum Scheine einmal verleugnen kann, und welche er im Umgange mit seinesgleichen gar zu gern verleugnet: um ihren Neid zu wecken. Deshalb ergreift es ihn, als ob er eines verlorenen Paradieses gedächte, die weidende Herde oder, in vertrauterer Nähe, das Kind zu sehen, das noch nichts Vergangenes zu verleugnen hat und zwischen den Zäunen der Vergangenheit und der Zukunft in überseliger Blindheit spielt. Und doch muß ihm sein Spiel gestört werden: nur zu zeitig wird es aus der Vergessenheit heraufgerufen. Dann lernt es das Wort »es war« zu verstehen, jenes Losungswort, mit dem Kampf, Leiden und Überdruß an den Menschen herankommen, ihn zu erinnern, was sein Dasein im Grunde ist – ein nie zu vollendendes Imperfektum. Bringt endlich der Tod das ersehnte Vergessen, so unterschlägt er doch zugleich dabei die Gegenwart und das Dasein und drückt damit das Siegel auf jene Erkenntnis – daß Dasein nur ein ununterbrochenes Gewesensein ist, ein Ding, das davon lebt, sich selbst zu verneinen und zu verzehren, sich selbst zu widersprechen.
http://www.zeno.org/Philosophie/M/Nietzsche,+Friedrich/Unzeitgem%C3%A4%C3%9Fe+Betrachtungen/2.+Vom+Nutzen+und+Nachteil+der+Historie+f%C3%BCr+das+Leben

Далі буде!
Питання естетики касна-антїфанєтїкі та касна-фаналагічєскава русскава їзьіка! Отак деслов'янізують українців.

Українське телебачення - немов російський гімн! Та чи й самий Порошенко знову докаже російськомовним - що вони не спроможні розуміти українську? Що українці мусять бути мазохістами-малакацап'ятами - і слухати потворну російську, ба й гірше - розуміти слов'янський світ та "падразумєвать русскій мір" деслов'янізованою російською? Як можна зрозуміти російське "падразумєвать" - без українськогго РОЗУМІТИ? Росіяни - ніколи не зможуть розуміти самих себе без українців. Українці - не зрадьмо росіян, а допоможімо їм себе зрозуміти! Ото завдання та місія слов'янського світу для українців!

Пророцтво про росо-Порошенка: - щезне мов роса на мовосонці отой суржикокаліка, який верзе правильно тільки російською. Ану чи й на НОВИЙ РІК! Та аякже!

Далі:
http://ua-mova.livejournal.com/1310479.html

СУДІМО - ЩОБИ Й НАС СУДИЛИ!

Судимо собі - лиш аби судити?
Ні! Судімо - щоби й нас судили!
"Не судіть - і вас не осудять" - отак нити
Від колиски та аж до могили?
Ні! Отаку заповідь лиш кляті московити -
На совість кидають щосили!
Отож: Гой, Боже - вчи нас як молитись
Отченашем НАШИМ - Отченашем милим:
Міряймо, міркуймо - краєм посполитим,
Викраймо країну - мовою та стилем!
Помолімось мові - країні судилищ,
Зрозуміймо слово, що нас породило:
Засудімо неміч та москво-кадило!...


"Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам…"
Євангеліє від Матвія: 7:1-6.

1 "Μὴ κρίνετε (етимон для krinete = етимон для краяти, край, країна, У-КРАЇНА, етимон для "крінете" - кроїти судження, кроїти-краяти країну, викроїти Україну) ἵνα μὴ κριθῆτε (krithēte)."

Отож: судімо й міркуймо й міряймо й українствуймо - засудімо й зміркуймо й відміряймо й викроймо й зукраїнізуймо!

Лиш отак викроємо вкраїнські плоди та врожаї:
http://harnack.livejournal.com/8114.html?thread=77746#t77746
Відстань російської від слов'янської та індоєвропейської органіки - невигойна! Українська - глибоко вкорінена в індоєвропейському ґрунті, що нас примушують забути штучною російською. Із цими двома словами - ГОЇТИ та ІЗГОЙ (рос.: ІЗҐОЙ)- також можна успішно почати відтворювати парадигму та єрархію антиукраїнських москво-мемів та москфо-фільтрів (як і зі всіма іншими українізмами): і зрозуміти чому московсько-російська неслов'янськість ненавидить і підсвідомо та свідомо хоче знищити справжню слов'янськість - українську слов'янськість, та й справжній "руський світ" - український руський світ!...

Загляньмо за смислом обидвох слів в етимологічний словник: етимон "життя" отам жевріє!

Гоить
гоить го́ить го́ю "ухаживать, откармливать", диал. севск., вост.; ср. укр. гоḯти "исцелять", болг. гоя́ "откармливаю", сербохорв. го̀jити, словен. gojíti, чеш. hojiti "лечить", польск. goić, в.-луж. hojić "исцелять", н.-луж. gojiś. Каузатив в отношении к греч. βέομαι "буду жить", арм. keam "я живу" (из *gii̯āmi), лит. gìjo "ожил"; см. И. Шмидт, KZ 25, 79; Траутман, BSW 75. Подробно см. след. слово. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973

Гой
гой "будь здоров!", др.-русск. гои "рах, fides, amicitia", изгои (см.), сербохорв. го̑j, род. п. го̏ja, стар. "мир", словен. gòj, род. пю gója м. "уход, присмотр", чеш., слвц. hoj "изобилие". Сюда же го́ить. Родственно лит. gajùs "легко вылечивающий", atgajùs "освежающий, оживляющий, набирающий силы", др.-инд. gáyas м. "дом, двор, хозяйство", авест. gaya- "жизнь, время жизни". Другая ступень чередования – в жить; см. Лескин, Bildg. 256; Бернекер 1, 319; Траутман, BSW 75; Уленбек, Aind. Wb. 77, 101; Розвадовский, RO 1, 103; М. – Э. 1,559; В. Шульце, Kl. Schr. 201. О значении см. также Соловьев, Semin. Kondakov 11, 285. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973

Гой Малый академический словарь
гой
междом. (обычно со словом „еси“ и в сочетании с местоимением 2-го лица). народно-поэт.
Употребляется при приветствии, обращении
.
Как промолвил грозен Стенька Разин: — Ой ты гой еси /=Гей, ти, ГОЙ ЄСИ!/, Волга, мать родная! Пушкин, Песни о Стен...


Далі Буде!
Себто - як українці не зважають на рідну мову та її зневажають (а як теє каснаЇзьіком: зважати та зневажати?): як українці не дають собі раду та немічні справитися з російською та й нічого не можуть вдіяти щодо ("на рахунок = на счот") неї! Зважаючи ("счітая") на отаку суржико-скруту - українці забули й розумно, непримітивно хоча б рахувати (і рублі і гривні та банкові рахунки), а зважувати вагомість речей - і поготів. Українське міркування та розважність - орудує вагою та вагомістю речей, а не простою рахубою кількості та рахунків. Не диво - що вони весь час прораховуються з росіянами: ТРАТЯТЬ всі грошенята та кошти (і ото ЯКИМ МОВО-КОШТОМ!) - а свою важливість та вагомість та вагу ЗМАРНУВАЛИ та забули! Зважаючи на теє (="на рахунок того - на счот єтава") - зважмо і на себе самих та на нашу, НЕЗМАРНОВНУ, бо одвічну та довічну мову.

Сам Бухґалтер-2, Президент України - верзе-рахує суржиком: Ми будемо "рахуватися" із териростами (він також "ЗАРАЗ" з ними рахується і також закликає "ДАФАЙТЄ" рахуватися з ними"). Аякже: ми ж всілякі банкроти! З ними ж ми не можемо ні рахуватися ні мірятися ні дати собі раду ні справитися ні впоратися: 1) жодним БАНКОВИМ-ГРОШОВИМ рахунком, 2) жодним мовним чи духовним КОШТОМ! Різні вчинки та дії - пане президенте: дастьбі диференціації міркування та вчинків, рахунків та коштів! "На рахунок" ("На счот єтава") "суржико-счоту" - є багато дечого сказати. Мене лиш дивує - що ніхто нічого не каже:
http://ua-mova.livejournal.com/1302152.html?thread=18153864#t18153864

Зважмо ж: нема кому дати собі раду з отим каліцтвом: справа безпорадна ЩОДО СУРЖИКОСЧОТА - на справу нема поради: зі справою неможливо мірятися та впоратися та справитися українцями без української, ні розквитатися чи розрахуватися гривнями чи рублями (чи й суржикорахунками та касна-коштами)...

Скільки теє нас КОШТУЄ?...НАСТАЯЩЕЄ ВРЄМЯ НАСТАЯЩЕВА ЇБА СТАЯЩЕВА РУССКАВА МІРА - ДОРАҐА СТОЇТ! (Переклад мовою: Теперішній час справжнього, бо він стоїть, російського світу - дорого коштує!). КОГО? - Українців! УКРАЇНСЬКОЮ: отам усе мертво, недиференційовано, СТАЇТ ф касна-НА-СТАЯЩЕМУ ааааа-пратїваСТАЯНЇЇ!

Від закостенілого КАСНАСТАЯНЇЯ - у нас СУРЖИКОСТАЗ та СУРЖИКОСТАЗИС, суцільний СУРЖИКОСТАН (але: чи суржикостанці - стануть МОВО-ПОВСТАНЦЯМИ?)!
Злагода, Злигодні (=неКайрос), Незгода, Знегода, Угода, Догода, Перегода, Годом-Перегодом, Невзгодина, Принагідно, Годі!, Гоже-Негоже, Негідник, Годувати, Годинник ітд... З кожним словом лиш думаймо і російськими еквівалентами - та етимологічно й семантично збагнімо гетерогенність мови та їзьіка.

"Філософ" Дяцюк гадає (міряючися із антислов'янином Дуґіньім) - що український час можна зрозуміти та розбазікуватись про нього деслов'янізованою російською (якою неможливо навіть щось хоча б "падразумєвать" - бо росіяни не мають "розуміти"). Дацюк піддався ба й сам вдався в касна-заколисування. Гірше: через увідчужувальну полеміку з російськими "інтелектуалами" саме російською мовою та ще й на рівні їхньої деіндоєвропеїзованої термінології - українець ніколи сам себе не зрозуміє: Весна Людства та Українська Весна (= пора року людини) - не є "весной чілавєчества" (="врємєнєм ґода чілавєка"): українська пора року - не є "вава-врємєнєм ґода їво русскава їзьіка і чілавєка"

''Вєсна чілавєчества'' протїф ''русскай вєсны''
05 червня 2014, 12:11
http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/53903439af572/

Пічнімо поратися з часом саме в українському часі - з українізма "верем'я" (гарна погода - то є найкраща нагода для пригод в українському часі природи) - який потрапив у вироджену російську як "время" (через церковно-слов'янську) та дав "времена года" (росіяни ж ніколи не жили в слов'янському-українському "верем'ї" та його семантиці пори й часу):

ВЕРЕМ'Я, я, сер., діал. Гарна погода. Тимофій зійшов на дорогу і привітався з кумом, а відтак став вихваляти сьогоднішнє верем'я (Марко Черемшина), Вибр., 1960, 98. По сло́ті вере́м’я (Франко) Пр. 146• Кра́сне ве́рем’я – хорошая погода, вёдро.).

Ну і як пояснити - що на Вікіпедії нема про пора-кайрос-Kairos (καιρός) ні українською, ані російською? Бо обидва уми - знепорені та невпорані в часі та в культурі та в цивілізації! Бо касна-знепорили українців лихі та нечисті сили касначасу та москво-врємєнї.

Хоча є про міфологічний персонаж - із славних та вічних богів грецького пантеону (куди, бігме, божуся, належить богиня української мови - МОВА, та бог української кумедії та кумедності - КУМЕДА):

Кайрос (грец. Καιρός) — давньогрецький бог щасливої миті. Наймолодший безсмертний син Зевса.

Невчасні та побожні (не богохульні) міркування та запитання: Кайросе - Сине Зевсів, безсмертний та НАЙМОЛОДШИЙ сине божий - та чи ото саме ти єси предтечею сина бога юдейського, Ягвового сина, АЛЕ - насправді наймолодшого сина будь-якого бога, будь-якого пантеону, саме яким вимірюють час та цілу нашу еру?

Кайросе, боже пори та нагоди - впорайся з нами незграбними та нещасними: догоди нам - дай нам нагоду для злагоди та нову еру МОВОВЕРЕМ'Я (та НЕ СУРЖИКО-ЧАСУ: де нема різниці між ЩОЙНО, ОТЕПЕР і ЗАРАЗ). Ми ж бо нікчемні, тимчасові (завжди неотеперішні та неотутешні) опортуністи!

Хто зволіє почитати ширше:
http://www.dictionaryofchristianese.com/kairos-time-kairos-moment/
+
http://www.ask.com/wiki/Kairos

Далі буде...
Ширше - отут: http://ua-mova.livejournal.com/1297881.html

Фаріониха - десь і колись - базікала про походження її прізвища. Вирішив справді етимологічно та археологічно та антропологічно пояснити собі отеє слово-verbum. Його етимон - вирішальний в европейській (та й індоевропейській) цивілізації. Крім того - цікаво як етимон спотворила штучна, деслов'янізована, пізньопостала російська, що саме утворила з нього. Незважаючи на багато дечого - Фаріониху я поважаю принаймні тому, що вона один воїн в полі, себто за її відчайдушну відвагу: помилка - є малодушністю. "Фаріон" - належить до могутнього семантичного поля: риторика, іронія, слово, лікувати, віщувати, воркотіти ітд!

Отак, "ґаспада" та пані й панове - пічнімо з гетерогенної російської: де неслов'янські слова "врач" і "врать" (органічна українська їх не має) - однокореневі та одноетимонні - і де нема слов'янського слова ГОЇТИ (яке майже всі слов'янські мови мають): http://harnack.livejournal.com/7697.html

http://etymolog.ruslang.ru/vasmer.php?id=361&vol=1

Треба зрозуміти найголовніше: як постала штучна та диверґентна російська та наскільки вона відмінна за формою та субстанцією своєю від української та інших індоевропейських мов:

врать вру, враль, вра́ки мн. Из *вьрати, *вьрѫ. Сюда же врач. Родственно греч. ῥήτωρ "оратор", ερέω, ἐρῶ, "скажу", *ερι̯ων, откуда εἴρων "человек, который говорит не то, что думает", лтш. vervelêt, -ẽju "бубнить, быстро тараторить" (из *verver-); см. Сольмсен, Unters. Gr. Lautl. 261 и сл.; М. – Э. 4, 542; далее, сюда же относят лит. var̃das "название", лтш. vàrds – то же, др.-прусск. wīrds "слово", лат. verbum, гот. waúrd "слово"; см. Сольмсен, там же; Траутман, BSW 360 (с оговорками). О знач. слав. слов см. Брандт, РФВ 25, 214 и сл. •• [Важно иметь в виду, что слово врать только великорусск., поэтому целесообразнее видеть в нем новообразование, как это и делают Хольмер (SILUÅ, 1951, стр. 151 и сл.; см. также RS 18, 2, 1957, стр. 276 – 277), объясняющий его на основе врѣти "кипеть" > "говорить чепуху", и Вайан (RES 31, 1954, стр. 100 и сл.), который производит врать из за-вере́ть, за-во́ра, ср. плести́, спле́тни. Оба отрицают связь с врач. – Т.]

врач род. п. врача́, врачева́ть, ст.-слав. врачь ἰατρός (Супр., Остром.), болг. врач "колдун", сербохорв. вра̑ч "прорицатель", словен. vráč "врач". Эти слова производят от врать и ворча́ть. В таком случае первонач. знач. "заклинатель, колдун"; см. Mi. EW 395 и сл.; Преобр. 1, 100 и сл.; Лиден, Anlautg. 19; Торбьёрнссон 2, 90; Сольмсен, Unters. gr. Lautl. 263; Соболевский, AfslPh 33, 610; Брандт, РФВ 25, 217 и сл.; Младенов, AfslPh 33, 15; WuS 12, 60; Эндзелин, СБЭ 20. Излишни сомнения Траутмана (BSW, 360). •• [См. еще Львов, "УЗ Ин. Слав.", 9, 1954, стр. 152; БЕ 7, 1957, стр. 33 и сл., стр. 38 и сл. – Т

Та індоевропейське лексичне та семантичне поле:

word (n.) Old English word "speech, talk, utterance, sentence, statement, news, report, word," from Proto-Germanic *wurdan (cognates: Old Saxon, Old Frisian word, Dutch woord, Old High German, German wort, Old Norse orð, Gothic waurd), from PIE *were- (3) "speak, say" (see verb).

verb (n.) late 14c., from Old French verbe "word; word of God; saying; part of speech that expresses action or being" (12c.) and directly from Latin verbum "verb," originally "a word," from PIE root *were- (3) "to speak" (cognates: Avestan urvata- "command;" Sanskrit vrata- "command, vow;" Greek rhetor "public speaker," rhetra "agreement, covenant," eirein "to speak, say;" Hittite weriga- "call, summon;" Lithuanian vardas "name;" Gothic waurd, Old English word "word").

irony (n.) c.1500, from Latin ironia, from Greek eironeia "dissimulation, assumed ignorance," from eiron "dissembler," perhaps related to eirein "to speak" (see verb). Used in Greek of affected ignorance, especially that of Socrates. For nuances of usage, see humor. Figurative use for "condition opposite to what might be expected; contradictory circumstances" is from 1640s.
Втеча від мови, самоувідчуження - біганина в політичній тавтологічності й толерантності - та нашестя напасти та спокус. Почалося отут:
http://ua-mova.livejournal.com/1292493.html?thread=17969101#t17969101

Мобілізація мільйонів
Олександр Палій _ Четвер, 27 березня 2014, 11:02
Як казав класик, є щось гірше за смерть – це рабство.

Варто згадати слова Іларіона Київського, написані майже тисячу років тому: "І допоки стоїть світ, не наводь на нас напасті спокус, не давай нас у руки чужинців! Хай не прозветься город Твій городом полоненим і стадо Твоє забродами в землі несвоїй! Хай не кажуть навколишні землі: "Де є Бог їхній?".
http://www.pravda.com.ua/columns/2014/03/27/7020470/
СПОЧАТКУ БУЛИ ТРИ СЕКУНДИ: Щоби зрозуміти оце - то мова про теє триватиме ВІДТЕПЕР дуже довго в часі: бо український ЧАС, саме ОТЕПЕР, після ЩОЙНО минулої ДОТЕПЕРІШНЬОЇ СЕКУНДИ, саме в отеперішню секунду теперішнього ЧАСУ - і триває і минає!

Й осюди дописуватиму лиш у майбутньому часі: бо отаки ЗАРАЗ вже, ЧЕРЕЗ одну однісіньку СЕКУНДУ - КОЛИ ОТА ОТЕПЕРІШНЯ СУКУНДА, ЯКА ТРИВАЄ САМЕ ОТЕПЕР - притьмом минеться (ОТАК мовив СВ. АВҐУСТИН та ОТАК МОВИВ ЗАРАТУСТРА) - настане наступна секунда ВЖЕ майбутнього часу.

Тож лиш ЗА ТРИ СЕКУНДИ - можна зрозуміти український ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС отої саме теперішньої секунди ("ЗАРАЗНОЇ" секунди - нема в мові: тому вона не може відбуватися "ЗАРАЗ", бо "ЗАРАЗ" - не ТРИВАЄ і не МИНАЄ): дотепер-секунда + тепер-секунда + відтепер-секунда. Або: щойно-секунда + тепер-секунда + зараз-сукунда.

Також: на початку були два СЛОВА: зАраз і зарАз. Але сталося суржикопадіння - й українці забули тії слова-концепти, їхню коґнітивну семантику. Пригадаймо їм отеє:

Всевишній БОГ - не за-рАз, без поту чола, створив світ:
І не ЗА шість днів маловтомних - а ЗА безліч літ!
Скажімо ВТОМЛЕНОМУ Ягвови - "Привіт! -
Ото брехню ОТЕПЕР верзе Старенький Заповіт!
Але зАраз - ЗА ШІСТЬ СЕКУНД - зарАз щезне Ягвовий світ-і-піт!"


Отак - виконуймо заклик ШЕВЧЕНКА: АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ: бо суржико-кріпаки - не отепер і не зАраз і не зарАз навчаться жити САМЕ ОТЕПЕР - саме в українському ТЕПЕРІШНЬОМУ ЧАСІ!...

НИНІ Шевченко, ІРОНІЧНО ДО СУРЖИКОЖЕРТВ: "ДавайтЄ" знову віршувать, "відзараз" нишком віршувать: вже шість рочків тому теє написано (04-02-2007 06:26) - а недоріки й надалі перебувають в пастці "зараз-ного" суржикочасу (отак вони "називають" чи пак підсвідомо прозивають український тепер-ішній ЧАС): http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1170563193&trs=-1

Натхнення на віршування - викликане текстом наведеним колись професором Вакуленком (доказ - що ніщо ніколи не щезне безвісти: а все буде вовіки отеперішнім, бо відтепер - мово-увічненим!):
http://maidanua.org/arch/mova/1204384029.html

Походить він із виданнячка під назвою «Книжкa дo читaнїя для другoи кляссы училищъ сельскихъ въ ц. к. aυстрїйскихъ Держaвaхъ», видрукуваного "Въ Вѣдню" року Божого 1848 (с. 17):

Въ нaчaлѣ, тaкъ пoвѣствуєтъ священнoє писaнїє ничегo небылo, инo єдинъ Богъ. Предъ лѣтъ не весьмa шесть тысячь, вoсхoтѣлъ Богъ дa будетъ небo и земля и oни бышa. Єгдa щo Бoгъ прикaжетъ тo сoвершїтся, a кoли щo вoсхoщетъ тo существуєтъ. Нo земля небылa тaкoвa ЗАРАЗЪ якъ єсть ТЕПЕРЪ; oкружилa ю тмa и вoдa, и былa невидимa и неустрoєнa Бoгъ вoсхoтѣлъ дa будетъ свѣтъ, и бысть свѣтъ. Сїє стaлoся первaгo дня.

Тут іще, звісно, зарясно церковнослов'янщини, але щодо ЗАРАЗ і ТЕПЕР кращого прикладу, мабуть, не знайти
.

На що я відповів:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1209246082&trs=-1

Гадаю: отам "зарАз", а не "зАраз": треба було аж 6 днів творити!
Бо: зАраз - коли? - а зарАз - як?


ТЕОРІЯ СИНОНІМІЇ та НЕсинонімії та часовий та просторовий ДЕЙКСИС - ОТУТ ТА ОТЕПЕР - вказують на навігластво не неуцтво в розумінні української мови всякими суржиконедоріками:
http://ua-etymology.livejournal.com/307517.html#comments

ЗВАЖМО: Доречне "зараз" вжите й самими російськими письменниками

Маємо кмітливу історичну диференціацію і в російських словниках - і доречно-по-слов'янськи-по-українськи:
http://harnack.livejournal.com/2763.html?thread=7883#t7883

Зрештою - Всевишній не створив світ ЗА безліч літ: бо Всевишній Бог НЕВПИННО ТВОРИТЬ! Українською мовою та філософією - Бог (не Ягве!) творить світ ЩОМИТІ: Він ЩОЙНО створив світ + ОТЕПЕР створює Світ + і ЗАРАЗ знову створить світ.

Декарт і Лайбніц мають доктрину НЕВПИННОГО ТВОРІННЯ Богом: логічний наслідок Його ВСЕмогутности.

Ось принаймні одна з інтерпретацій доктрини: JOURNAL OF PHILOSOPHICAL RESEARCH VOLUME 36, 2011 D
CONTINUAL CREATION AND FINITE SUBSTANCE IN LEIBNIZ’S METAPHYSICS
JOHN WHIPPLE, UNIVERSITY OF ILLINOIS AT CHICAGO

Далі буде!

Profile

harnack
harnack

Latest Month

February 2016
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
2829     

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel