?

Log in

Номенклатура й клас й класичність й календар мовоколяди!
Що каже колядкова індоєвропейська пра-мова та її колокіл - її декламації та прокламації та акламації?

Один етимон дзвінкого, звучного, ясного саморозуміння й самовимови й самопокликання: class (n.) + classic (adj.) + nomenclature (n.) + paraclete (n.) + Ecclesiastes (n.) + declaim (v.) + proclaim (v.) + council (n.) + acclaim (v.) + exclaim (v.) + clear (adj.) + колокіл

ecclesiastic (adj.) late 15c., from Middle French ecclésiastique and directly from Late Latin ecclesiasticus, from Greek ekklesiastikos "of the (ancient Athenian) assembly," in late Greek, "of the church," from ekklesiastes "speaker in an assembly or church, preacher," from ekkalein "to call out," from ek"out" (see ex-) + kalein "to call" (see claim (v.)). As a noun, "one holding an office in the Christian ministry," 1650s; it also was used as a noun in Late Latin.

calendar c. 1200, "system of division of the year;" mid-14c. as "table showing divisions of the year;" from Old French calendier "list, register," from Latincalendarium "account book," from calendae/kalendae "calends" the first day of the Roman month -- when debts fell due and accounts were reckoned. This is from calare "to announce solemnly, call out," as the priests did in proclaiming the new moon that marked the calends, from PIE root kele-(2) "to call, shout" (see claim (v.)). In Rome, new moons were not calculated mathematically but rather observed by the priests from the Capitol; when they saw it, they would "declare" the number of days till the nones (five or seven, depending on the month). The word was taken by the early Church for its register list of saints and their feast days.

claim c. 1300, "to call, call out; to ask or demand by virtue of right or authority," from accented stem of Old French clamer "to call, name, describe; claim; complain; declare," from Latin clamare "to cry out, shout, proclaim," from imitative PIE root *kele- (2) "to shout" (compare Sanskritusakala "cock," literally "dawn-calling;" Latin calare "to announce solemnly, call out;" Middle Irish cailech "cock;" Greek kalein "to call," kelados"noise," kledon "report, fame;" Old High German halan "to call;" Old English hlowan "to low, make a noise like a cow;" Lithuanian kalba "language"). Related: Claimed; claiming.


kalba 1. language, tongue ; lietuvių k. Lithuanian, the Lithuanian language; literatūrinė k. literary language; gimtoji k. mother tongue ; vernacular moksl.; šnekamoji k. colloquial/familiarspeech; spoken language; everyday language; 2. (šneka) speech; 3. (viešas pasisakymas, prakalba) speech, oration; sveikinamoji k. salutatory address, speech of welcome; 4.gram. speech; tiesioginė (netiesioginė) k. direct (indirect) speech; 5. (pokalbis) talk, conversation; be kalbų! enough of talking! ; apie tai negali būti ir kalbos it is out of the question


Вивчімо заодно семантичні мотивації в еволюціїї мов: язик + мова + калба (метонімічний наголос на звучання-голос, або фізіономію-плоть) ітд.!

Коляда коляда коляда́ 1) "святки, сочельник, колядование – хождение с песнями под рождество"; 2) "зимнее солнцестояние", коля́дка "песенка при колядовании", укр., блр. коляда́, ст.-слав. колѩда (Еuсh Sin.), болг. ко́леда "рождество", сербохорв. ко̀леда "колядка", словен. koléda "колядование", чеш. koleda "коляда", польск. kolęda – то же. Заимств. из лат. саlеndае, не через греч. καλάνδαι; см. Мейе, Ét. 186; Бернекер 1, 544 и сл.; Романский, JIRSpr. 15, 112; Фасмер, RS 5, 137 и сл.; ИОРЯС 12, 2, 244; против Виз. Врем. 13, 451. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс 1964—1973 [Український Ет.Сл. - справедливо невпевнений, що "коляда" - це запозичиння з латини чи й грецької!]

Заколядуймо мовоколядці,
Мовоколядуймо загадковій гадці!
Зрозуміймо загадковість колядки -
Розгадавши колядковість гадки!


Коляд, коляд, колядин -
Я колокіл не  один!
Колядчанин, колядник -
Колядничать: геть “їзьік“!

Росіяни-неслов'янята-неіндоєвропенята - не мають власних, оригінальних "калядак"! Чував лиш переклади з української! Що "коло" - отам десь на початку синкретично чи й етимонно приховане як приглушений концепт в "коляді" - легко припустити й зрозуміти! Коловорот - колядковий!
Яко справжні та слов'янські філософи індоєвропейського мовозвучання, яким ото і був сам пан Ніцше, зрозуміймо російського "касна-фаналаґічнава їзьіка" правильно, по-філософськи, замінивши слово "ньїмьєцкїй" (МФА: [nʲɪˈmʲet͡skʲɪɪ̯]) словом "русскїй" (МФА: ед. ч. [ˈruskʲɪɪ̯]), і також - замінивши "арфаґрафїю (МФА: ед. ч. [ərfɐˈgrafʲɪjə]) арфаєпієй". Процитуймо російською (що не є "руською-руським" чи пак і "русскім") з Ніцшевої "Вїсьолая Наука" (яку мова перекладає "Веселе Відання"):

104: О звучании немецкого языка [А звучанїї русскава їзьіка]:

Известно, откуда происходит немецкий язык [Ізвєстна, аткуда праісходїт русскїй їзык], который вот уже около двух-трех столетий является общенемецким литературным языком [каторый вот уже окала двух-трьох сталєтїй ївляєтса абщерусскїм лїтєратурным їзыком ітд.!]. Рассєянє с их почтительным отношением ко всему, что исходило от двора, старательно брали себе за образец канцелярщину во всем, чего только им ни приходилось писать, стало быть, в письмах, грамотах, завещаниях и т.д. [Рассєянє с їх пачтїтєльным атнашенїєм ка фсїму, чта ісхадїла ат двара, старатїльна бралї сїбє за абразєц канцелярщьіну ва фсьйом, чїво толька їм нї прїхадїлась пісать, стала быть, ф пїсьмах, ґраматах, завїщанїях і т.д.] Писать по-канцелярски значило писать по-придворному и по-правительственному – в этом было что-то благородное по сравнению с тем расхожим городским языком, на котором обычно говорили. [Пісать па-канцелярскі значьіла пісать па-прїдворнаму і па-правїтєльствєннаму – ф этам была что-та блаґароднає па срафнєнїю с тєм расхожим ґарадскім їзыком, на каторам абычна ґаварїлї]. Постепенно отсюда сделали выводы и стали говорить так, как писали, - это придавало больше благородства в словесных формах, в выборе слов и оборотов и, наконец, в самом звучании: говоря, подделывались под придворное звучание, и подделывание в конце концов стало природой [Пастїпєнна атсюда сдєлалї вывады і сталї ґаварїть так, как пісалї, - эта прїдавала больше блаґародства ф славєсных формах, в выбарє слоф і абаротав і, наканєц, ф самам звучанїї: ґаваря, паддєлывалїсь под прїдворнає звучанїє, і паддєлыванїє ф канце канцоф стала прїродай = КАСНА-ПРЇРОДАЙ!] . Возможно, подобного явления – преобладания литературного стиля над расхожею речью и всенародного кривлянья и важничанья как основы общего, а не только диалектального языка – нигде не наблюдалось в полной мере. Я думаю, звучание немецкого языка в Средние века и в особенности после Средневековья было глубоко крестьянским и вульгарным: оно несколько облагородилось в последние столетия, главным образом через то, что чувствовали себя принужденными столь усердно подражать французским, итальянским и испанским звучаниям, и именно со стороны немецкого (и австрийского) дворянства, которое никак не могло довольствоваться родным языком. Но для Монтеня или даже Расина немецкий язык, несмотря на эту выучку, должен был звучать невыносимо пошло, и даже теперь, в устах путешественника, среди итальянской черни звучит он все еще весьма сыро, по-лесному, сипло, словно бы исходя из закоптелых комнат и нецивилизованных местностей. – И вот я замечаю, что нынче снова среди прежних поклонников канцелярщины распространяется аналогичное стремление к аристократичности звучания и что немцы начинают прилаживаться к совсем особенному “звуковому очарованию”, которое могло бы надолго стать настоящей угрозой для немецкого языка, - ибо тщетно стали бы искать в Европе более отвратительных звучаний вот я замїчаю, что нынче снова срєдї прєжнїх паклоннїкаф канцілярщьіны распрастраняєтса аналаґїчнає стрїмлєнїє к арїстакратїчнастї звучанїя і что рассєянє начінают прїлажьіватьса к сафсєм асобєннаму “звукавому ачараванїю”, каторає маґло бы надолґа стаць настаящей уґрозай для русскава їзыка, - їба тщетна сталї бы іскать ф Їфропє болєє атвратїтєльных звучанїй: КАСНА-ЇЗЬІЧНЬІХ ЗВУЧАНЇЙ]. Нечто насмешливое, холодное, равнодушное, небрежное в голосе: это нынче звучит для немца “благородно” – и претензия на эту благородность слышится мне в голосах молодых чиновников, учителей, женщин, торговцев; даже маленькие девочки подражают уже этому офицерски-немецкому языку. Ибо офицер, да к тому же прусский, есть изобретатель этого звучания – тот самый офицер, который, как военный и профессионал, обладает тем достойным удивления тактом скромности, которому след бы поучиться решительно всем немцам (включая немецких профессоров и музыкантов!). Но стоит лишь ему начать говорить и двигаться, как он оказывается самой нахальной и самой противной фигурой в старой Европе – сам того не сознавая, без всякого сомнения! Не сознают этого и славные немцы, дивящиеся в нем человеку первостепенного и аристократичнейшего общества и охотно позволяющие ему “задавать тон”.. Этим-то он и занят! – и тону его подражают прежде всего фельдфебели и унтер-офицеры, делающие его еще более грубым. Обратите внимание на командные выкрики, которыми прямо-таки выревываются немецкие города, теперь, когда у всех ворот занимаются строевой подготовкой: какая чванливость, какое бешеное чувство авторитета, какая насмешливая холодность вызвучивается в этом реве! Неужели немцы и в самом деле музыкальный народ? – [] Несомненно, что немцы нынче милитаризуются в звучании своего языка: по всей вероятности, выучившись говорить по-военному, они примутся вконец и пи сать по-военному [Нїсамнєнна, чта рассєянє нынче мїлїтарїзуютса в звучанїї сваїво їзыка: па фсєй вїраятнастї, выучившись ґаварїть па-ваєннаму, анї прїмутса фканьєц і пїсать па-ваєннаму]. Ибо привычка к определенным звучаниям внедряется глубоко в характер: в скором времени появятся слова и обороты, а в итоге и мысли как раз впору этим звучаниям! [Їба прївычка к апрїдїльонным звучанїям внїдряєтса ґлубако ф характєр: ф скорам врємєнї паявятса слава і абароты, а в ітоґє і мыслї как раз фпору этїм звучанїям!] Может быть, и теперь уже пишут по-офицерски [рассєянє тїпєрь уже пїшут па-афїцерскї]; может быть, я слишком мало читаю из того, что пишут теперь в Германии. Но одно знаю я наверняка: официальные немецкие сообщения, проникающие и за границу, инспирированы не немецкой музыкой, но как раз этим новым звучанием безвкусного высокомерия [афїциальныє рассєйскїє саабщенїя, пранїкающиє і за ґранїцу, інспїрїраваны не рассєйкай музыкай, но как раз этїм новым звучанїєм бєзвкуснава  высокамєрїя]. Почти в каждой речи первого немецкого сановника, и даже тогда, когда он вещает в свой кайзеровский рупор слышится акцент, от которого с отвращением уклоняется ухо иностранца: но немцы выносят его – они выносят самих себя [Пачтї ф каждай рєчі пєрвава русскава сановнїка, і даже таґда, каґда он вєщаєт в свой царскій рупар слышитса акцент, ат каторава с атвращенїєм укланяєтса уха інастранца-украінца: но рассєянє выносят їво – анї выносят саміх сїбя].
Український суржико-генерал верзе про українських "солдат":

Міністр оборони завчасно і голосно-публічно повідомляє ворогові, що він не збирається обороняти своїх солдат-["салдат"]

Значить, ворог ... може вбивати наших солдат-["салдат"]

Український народ... і кожен український солдат... не дозволить нікому вбивати наших солдат-["салдат"]


МФА: ед. ч. [sɐɫˈdat] мн. ч. [sɐɫˈdatɨ]:
падеж: [впав і невпинно падає на вкраїнських недорік - гріхопадний та пропащий та запропащувальний калька-"падєж": ото не змінний, гнучкий, творчий мововідмінок!]
Р. солда́та солда́т

Этимология: Происходит от др.-русск., церк.-слав. падежь; в грамматич. знач., как и лат. cāsus, — калька греч. πτῶσις от πίπτω «падаю», которое происходит из терминологии игры в кости. Заимств. из церк.-слав. предполагается ввиду наличия -е- (вместо ё).


Що кличного відмінка трудно втовкмачити суржикокалікам - то одне, але вже і родовий відмінок має бути касна-автоматично й шизо-спотанно - "россо--ґрамматїческім"?

Дастьбі мово-солдатів - нема мово-воїнів:
Вкраїнці верзуть їзьіком чужих "касна-салдат"!
Мати моворозуму - вкраїнці невдостоєні:
Збив їх з пантелику москво-супостат!
Пане солдате, пане генерале: в душі маєте пробоїни -
Ви зрадили Вкраїну устократ!


Ото мовокумедія та вкраїнокумедія - скільки рочків вже отій недорікуватій державі? Як вони отоді зрозуміють природу українського теперішнього часу? Коли стріляти? Вже отепер, в отеперішній момент - коли мішень під суржико-носом? Чи лиш ото зараз, (лиш незабаром) в якийсь близький майбутній момент - за десять хвилин, скажімо - коли мішень зникне і вже не буде у що стріляти? Не спитуймо невчасного та несвоєчасного та невпораного "украінскава салдата" ("як це відбувається зараз ТЕПЕР з паном суржико-полковником: він не розрізнить між: 1) щойно-мішень минулого часу 2) тепер-мішень теперішнього часу і 3) зараз-мішень майбутнього часу")!

Од "салдат" - до "ґїнїрал" [gʲɪnʲɪˈrɑɫ]:
Ото ума арсенал!
І громада і загал -
Навчать мови тих почвар!

Російськомовний солдат - він "касна-салдат"! Краще: 1) "
салдат касна-манатоннава їба аднаабразнава-бєзабразнава абразаванїя і 2) салдат русскава  їзьіка" - ото не український солдат!

Якби російськомовні українці були завчасно вивчили мову і збудували українську державу - то Путїн би був не напав на Україну і не треба б було воювати лиш на основі інстинктів виживання (навіть якщо ти німий солдат - то природа диктує захищатися: але ми отого не бачили в Криму)! Ба й гірше: навіть на отому рівні автоматичних та спонтанних інстинктів - не захищають себе і своїх дітей як ото будь-яка істота благородної та первісної природи!
Людина (Libertas) - ото не "чілавєк"! Прилюдно присутня в Сущому та мово-оприлюднена людина - ото не "касна-чілавєк". Людина - то свобода, вільність. Російською - внутрішня та історична філософія свободи та людини - неможлива! Зросійщена українська людина - стає кріпаком-касна-чілавєкам, членом закріпаченого "чілавєчества"! "Чілавєк" - вигойний лиш людиною! Обмежений граматичний синґулятив російської (рідко запозичений колись з української)  - спроможний зрозуміти тільки слово "скатїна" (МФА: ед. ч. [skɐˈtʲinə], мн. ч. [skɐˈtʲinɨ]):

[12. Так говорить Мова Богиня: За те, що Москво-дім мстився москво-мстою над Мовним домом, і тяжко грішили, через те, що мстилися над ними, 13. тому так говорить Мова Богиня: І витягну Я руку Свою на Москво-дома, і витну з нього людину й скотину, і вчиню його руїною, від Тамані й аж до Додону вони попадають від меча! (Єзекіїль 25:12,13)]

Liberté, égalité, fraternité: Людина, людяність, людство!

liberty (n.)
late 14c., "free choice, freedom to do as one chooses," also "freedom from the bondage of sin," from Old French liberte "freedom, liberty, free will" (14c., Modern French liberté), from Latin libertatem (nominative libertas) "civil or political freedom, condition of a free man; absence of restraint; permission," from liber "free" (see liberal (adj.)). At first of persons; of communities, "state of being free from arbitrary, despotic, or autocratic rule or control" is from late 15c.
The French notion of liberty is political equality; the English notion is personal independence. [William R. Greg, "France in January 1852" in "Miscellaneous Essays"]
mid-14c., "generous," also "nobly born, noble, free;" from late 14c. as "selfless, magnanimous, admirable;" from early 15c. in a bad sense, "extravagant, unrestrained," from Old French liberal "befitting free people; noble, generous; willing, zealous" (12c.), and directly from Latin liberalis "noble, gracious, munificent, generous," literally "of freedom, pertaining to or befitting a free person," from liber "free, unrestricted, unimpeded; unbridled, unchecked, licentious."
This is conjectured to be from PIE *leudh-ero-, which probably originally meant "belonging to the people," though the precise semantic development is obscure; but compare frank (adj.). This was a suffixed form of the base *leudh- (2) "people" (source also of Old Church Slavonic ljudu [ЛЮД], Lithuanian liaudis, Old English leod, German Leute "nation, people;" Old High German liut "person, people").

From Old Russian людиѥ(ljudije) and Old Church Slavonic людиє(ljudie), from Proto-Slavic *ljudъ, from Proto-Indo-European *h₁lewdʰ-(men, people). Cognate with Lithuanian liaudis(people), Latvian ļaudis(people), German Leute(people), Ancient Greek ἐλεύθερος(eleútheros), Latin līber, līberī.

From Proto-Germanic *leudaną, from Proto-Indo-European *lewdʰ-(to grow, come up). Cognates include Old Saxon liodan, Old High German liotan, Gothic 𐌻𐌹𐌿𐌳𐌰𐌽(liudan). The Indo-European root is also the source of Albanian lind(to be born, to spring) < lej(to generate, produce, give birth to), Ancient Greek ἐλεύθερος(eleútheros, free, freeman), Latin liber(free), Old Irish luss(plant).

Дніпро-приятель - осюди також: кацапо-приятель - оксюморон: тож приятелюймо з людиною, з свободою, з волею:

free (adj.) Old English freo "free, exempt from, not in bondage, acting of one's own will," also "noble; joyful," from Proto-Germanic *frija- "beloved; not in bondage" (source also of Old Frisian fri, Old Saxon vri, Old High German vri, German frei, Dutch vrij, Gothic freis "free"), from PIE *priy-a- "dear, beloved," from root *pri- "to love" (source also of Sanskrit priyah "own, dear, beloved," priyate "loves;" Old Church Slavonic prijati [сприяти] "to help," prijatelji [приятель] "friend;" Welsh rhydd "free").
The primary Germanic sense seems to have been "beloved, friend, to love;" which in some languages (notably Germanic and Celtic) developed also a sense of "free," perhaps from the terms "beloved" or "friend" being applied to the free members of one's clan (as opposed to slaves; compare Latin liberi, meaning both "free persons" and "children of a family"). For the older sense in Germanic, compare Gothic frijon "to love;" Old English freod "affection, friendship, peace," friga "love," friðu "peace;" Old Norse friðr "peace, personal security; love, friendship," German Friede "peace;" Old English freo "wife;" Old Norse Frigg "wife of Odin," literally "beloved" or "loving;" Middle Low German vrien "to take to wife," Dutch vrijen, German freien "to woo."

Шевченко: ось, що накоїв "касна-чілавєк": примусив написати антоніми "тюрма" і "люд" - поряд, суміжно, сумісно: чого маєм більше? - А тюрм! а люду!.. Що й лічить!

МОВА: Москво-Верблюдови легше пройти через голчине вушко, ніж Россо-Кріпакови в Царство Свободи ввійти!

24. І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже! 25. Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти! (Від Марка 10:24,25)
ode (n.) + audience (n.) + aesthetic (n.) + tragedy (n.) + comedy (n.) + melody (n.) + parody (n.) + rhapsody (n.) + prosody (n.) + psalm-ody + obedient (послушний ) + Theravāda (= Стара-вада! = Старе вчення! - Ото не Ягво-вада, не невільницьке Ягво-вчення! Вадити = повчати, сварити звуком-словом!): Що стоїть на заваді і що заважає зрозуміти спільні етимони слів ода та аудиторія та естетика та вадити та вадитись (з усіма їхніми похідними: вада, звада, завада, довада, вадкий, заважати, звадитися, розвадитися ітд.)? Та заважає своїм касна-крикунством та голослівним галасуванням та пустопорожньою псалмодією - саме деслов'янізована та деіндоєвропеїзована російська: ось Фасмер навіть не згадує українське слово з його лексичним та семантичним полем. Треба заглянути в український Етим. Сл. за "вадити". Інший доказ - чому справжня слов'янська філософія російською - неможлива, хіба що трагікомічні недоумки та касна-кромішні невігласи - досконало вивчать українську. А отепер знайдімо естетику прізвиськ для знемовлених недолугих українців: бо від кого ж росіяни мали б вивчати українську?


ва́дить — «спорить, клеветать», диал. «манить, обманывать», новгор. [єдине, що збереглося в історичній російській з Новгородщини!] (Преобр. 1, 62), др.-русск., ст.-слав. вадити κατηγορεῖν [катеґорейн: етимон спільний: громадянські та громадські мово-категорії громади! - ото суспільна та громадська функція українського концепту "вадитись" словами!], обадити «calumniari», болг. оба́дя, оба́ждам «извещаю», словен. váditi «заявлять, подавать жалобу, сознаваться; приманивать», чеш. vaditi «мешать», слвц. vadit’, польск. wadzić «раздражать», каш. wadzyc «кричать, бранить». Родственно др.-инд. vádati (1 л. мн. пф. ūdimá) «говорит, возвещает, выдает», ср. з. «ссориться из-за» (с приставкой ара-«порицает»), др.-инд. vādas «высказывание, спор», кауз. vādáyati «говорит, заставляет звучать», греч. αὑδή «звук, голос, язык», αὑδάω «кричу, говорю», возм., также д.-в.-н. farwâʒan «проклинать, опровергать», др.-сакс. farwâtan «отрицать, опровергать, проклинать», лит. vadìnti «звать, называть»; см. Уленбек, Aind. Wb. 269; Траутман, BSW 337. Производным от ва́дить является ва́да «ссора, сплетня». Если возможен переход знач. «ссориться» > «манить», «приучать», то сюда же можно отнести русск. ва́да «повадка, привычка», ва́дить(ся) «приучать, привыкать», словен. váditi — то же. Горяев (ЭС 38) и Преобр. (1, 62), несмотря на отсутствие («подвижного»?) s, сравнивают эти слова с др.-инд. svadhā́ «привычка, обычное состояние», авест. χvaðāta- «добровольный», греч. ἔθος [ЕТИКА] «обычай», лат. sodālis «товарищ» (*su̯edhālis). Поскольку нельзя отрывать приведенные выше др.-инд. vádati и vādáyati от ва́дить, предположение о родстве с греч. ὠπέω «толкаю», ἔπει ̇ ἐρεθίζει (Гесихий) у Эндзелина (Don. Natal. Schrijnen 398) и Зубатого (AfslPh 16, 407) едва ли вероятно, точно так же как сравнение Преобр. (1, 62) и Младенова (570) с гот. gawadjan «обещать, давать обет».


На заваді? - Касна-слово й москво-ум!
На перешкоді? - Дике москво-військо!
Усе слов'янство - зведене на глум,
А українство - нищать по-злодійськи!
Касна-каста - по-кацапо-крутійськи -
Недорікує Кривди россо-шум:
Суржико-шудрів плодить касна-тлум -
Про мово-Веди - не почувши й звістки!

Зважмо: совєто-освічені, москво-моралізаторські, касна-звуко-закріпачені вушенята можуть замінити "касна" і "кацапа" (продиктовано й звелено мово-евфонією та віршо-евфонією!) - на що завгодно: все є синонімом "россо-"!
Бо: россопросодія - ото не мовопросодія!

Пригадаймо недорікам: малороси - це славна назва джерела всієї Руси (логіка: з малого виросло велике!), а хохли - славна назва джерела політичної України, метонімія козацтва (=чуприна). Обидва терміни - найпозитивніші українські категорії! Відтепер і назавжди: справжня назва: - замість ніби-іронічного "малороси" = маламаскалята (історичний продукт та категорія), а ніби-іронічного "хохли" - малакацап'ята (політична категорія та порода).

Ірина Фаріон
ВІРШІ СИЛЬНІШІ ЗА КУЛІ...

Про історичну та політичну кацапо-кухню - отут!

І "кацапо-піща" (=касна-страва) і москво-млин і суржико-жорна -
Римують з виродженим та потворним "россо-порно":
Ото нам найглибинніша норма:
Геть від Москво-монстра та його їзьіко-корму!

На їзьіке
[МФА:ед. ч. jɪˈz̪ɨk: нарешті навчімося правильно "праізнасїть"- МФА: [prəɪznɐˈsʲitʲ] -
російську:
вимовляймо її мовою!] воєт Сада-вой - каснаїзьічнїк і касна-ґлазаносєц:

"Дафайтє пасмотрїм [МФА: pɐ-smɐˈtrʲetʲ] друґ друґу ф ґлаза":
Но адїн касна-ґлаз протїф - а друґой нї за!
Ачєй у нїво ньйєт, славянскіх, нїкаґда
[МФА: nʲɪ.kɐg.ˈda]:
Їба їво слєпова-ґлухова-нїмова
[МФА: nʲɪˈmoj] - парадїла Масква!

Ото й доказ: з чого зліплена невчасна та сліпа чілавєко-кацапо-прищепа - бо знеукраїнена та знемовлена та розщеплена людина!

ФУ́РІЯ, ї, жін. 1. Кожна з трьох богинь помсти в давньоримській міфології.

Ото три Фурії:

Фурія-Причепа -
Проти касна-Прищепи!
Фурія-Халепа -
Проти россо-Недотепи!
Фурія-Дурепа -
Кацапів знеклепа!

Пригадайте (="нада прїпамінать": каснаїзьічнїкі й гадки не мають що то отаке, бо не мають слова "гадка"!) собі некмітливі та недотепні "ґаспада" касна-немовлята - "їзьіка-заґадку" (розгадка загадки: якщо в їзьіке - нема навіть ні слова "гадка" - то без індоєвропейського та слов'янського континууму української мови нерозгадна є "касна-заґадка" та природа російської мови та вимови!):

"Нїдатьопьі"-маскалята -
"Дотепність" не мають!
Чехов дав їм слово кляте:
Геть отую зграю!

Коли МОСКАЛЯТА прозріли? - Коли ҐЛАЗА вкрали у поляків!
22 серпня 2007 01:59:00

Коли УКРАЇНЦІ засліпли? - Коли їм ҐЛАЗА прищепили маскалята (штучного москвоума -
КУМЕДО-ОКСЮМОРОН: "очевидці" ґлазоносці - "свідчать" сліпими неслов'янськими ґлазамі про українську мову: ото історична пародія - за яку винуваті немічні та недорікуваті та засліплені українці!):

Для найочевидніших та найнаочніших велеречивих речей -
У мово-недорік - очей дастьбі!
Загрузли з "ґлазамі" в неслов'янський ґлей:
Шевченка та мовоньку забули! - Далебі!
ОЦЕ ОСЬ ЯК: ОТАК! (= ОСЬ ТАК, ОТ ТАК!). Цікаво, що для "оце" (= ОТ СЕ)- совєто-словник вже не верзе "розм." - та й неохочий пояснити звідкіля ОТАМ мовонасущне "о-"!

Чому отеперішні та нинішні українці - не вживають слова ОТЕПЕР (ОСЬ-ТЕПЕР, ОТ-ТЕПЕР)? Бо чогось саме отакого  - дастьбі в російській: отому для "сїйчас" - КАЖУТЬ недоречне "зараз"! Часо-вказують та дейктично показують по-російськи, російським концептом-духом ("сїйчас": МФА: [sʲɪ(ɪ̯)ˈt͡ɕas]) - але через українське слово ("зараз" - концепт якого ґвалтують російським концептом). І не вживають для "сїйчас" оте українське та доречне -  "отепер/тепер". Отому й неспроможні показати-вказати-сказати-доказати - своє місцезнаходження в українському часі: животіють безкоординатно, без органічної мово-вісі, уточненої точки, часоцентру - розгублені, ніким не мово-вказані чи вказівно доказані: ОТОЖ - в СУРЖИКУ (в суржиці)!

Та бач: оте саме слово ТЕПЕР - постало через отой дейксис, вказівний займенник "ТЕ" (ТО) та порядковий числівник "ПЕРВЕ": ОТУ нашу ОТЕПЕРІШНІСТЬ (=ось + те +  первісніше: ЧАСОВА ПЕРВІСНІСТЬ) -  розуміємо саме через оту індоєвропейську ВКАЗІВНІСТЬ! "Зараз" - не може бути "тепер", "тепер" - є ранішим за "зараз" (за = поза, поза-раз - є пізнішим за "тепер" - "зараз" є за, поза отим "отепер/тепер")!  "Ось" не є розмовним, "тепер" - також не є розмовним для совєтословника, але їхня українська та природна синтетика ("отепер"), за словником, якимось чудом, стає розмовною. Ото логіка!

ОСКІЛЬКИ російська не має ДЕЙКТИЧНОЇ, вказівної синтетики між словом ОСЬ- та іншими словами - то знемовлені російською вкраїнці, саме ОТАКІ недоріки-вкраїнці, гадають, що мово-показувати (=мово-казати!) не годиться, що то є просто-розмовно чи просто-народно (отак невігласи прозивають точну та уточнювальну та вказівну мововлучність, та саме отак, касна-недолуго, вказують на одвічну українську, індоєвропейську органіку мови)!

Покажімо ж знемовленим українцям вказівну мовомогутність української: мовопромовність внутрішньої форми та внутрішнього духу індоєвропейських мов, успадковані з найпрадавнішої індоєвропейської органіки - якої в російській обмаль чи дастьбі!

Насамперед - щодо спільного етимону й кореня індоєвропейської органіки та ґрунту - ану покажімо (=провчімо, доКАЖІмо) недорікам як порозумнішати (і де саме  індоєвропейські раки зимують: казати = показувати = вчити ітд.: киньмо в недорік мово-диск!): deictic (вказівний) = disk (n.)-диск, teach (вчити) = decent (docere:  вчити) = diction (dicere: казати, dicere est docere: казати є вчити!) = token = digit = doctor = doctrine = dogma = docile = dignity = paradigm = dictator = veridical (правдомовець) = dictate = abdicate (v.) = dictionary = indication = index = dexter-ity (десниця) = doxology = orthodox = judge (складне: суддя, судити, казати закон) = judgment (судження) etc. Ото індикатор мововіри правовірним мововірянам.

А отут та отепер продовжімо отак: Антоненко-Давидович казав отаке про "так/отак":

§11. Так чи отак? „Усякi бувають дива. Так iдеш собi лiсом, коли бачиш...“ — читаємо в одному оповiданнi. Усе нiби гаразд у цих двох реченнях, але чомусь не задовольняє слово так на початку другого. Якби друге речення починалося ствердженням певної подiї чи явища, про що мовилося в першому, тодi слово так було б на своєму мiсцi, як це бачимо в творi I. Нечуя-Левицького: „Пан не згоджувавсь брати назад того поля. Так воно й стояло цiле лiто толо- кою“. Якщо речення не являє собою логiчного завершення щойно сказаного, а висловлює загальнi мiркування, звiсно, пов’язанi певною мiрою з усiм по- переднiм текстом, тодi краще послугуватися прислiвником отак: „Отак жив Чiпка, рiс, виростав у голодi та холодi, у злиднях та недостачах“ (Панас Мирний). Ми спинились над цими двома словами, якi, будучи дуже схожi одне з одним, мають, проте, рiзнi нюанси, тому, що раз у раз натрапляємо в худо- жнiй лiтературi й публiцистицi на фрази з початковим словом так замiсть отак, про яке нiби забули автори. Вiдбувається це, видимо, пiдо впливом росiйських зразкiв, де прислiвник так в аналогiчних фразах — дуже поши- рений: „Эти явления замечались и раньше. Так, еще в прошлом году, мы наблюдали...“ Прислiвник отак iнколи буває синонiмом слiв наприклад, примiром, як це бачимо в першiй фразi: „Усякi бувають дива. Наприклад (примiром), iдеш собi лiсом...“ Iз цього видно, що й у наведеному на початку реченнi бiльше пасувало б слово отак: „Отак iдеш собi лiсом...“, — тимчасом як у реченнях „Темрява була така густа, що ми не бачили, чи їдемо ще селом, чи в’їхали вже в лiс. Так, це був лiс“ вiдчуваємо, що тут треба поставити тiльки слово так.

Франко: Отак він вичекав, поки минула страшна небезпека.


Отак і так; Так і отак — уживається в розповідях при згадці, повторному повідомленні про що-небудь. А жіночка молодая Кинулась до пана, Розказала — отак і так (Тарас Шевченко, II, 1963, 128).

То сяк, то так; То так, то сяк див. так; То там, то сям (там, тут); То тут, то тамдив. там; То туди, то сюди див. туди.
То сим, то тим боком див. бік.

Отож-то й є; Отож-то й воно; Отож-бо й є; Отож-бо й воно — уживається як повчальна або докірлива вказівка на що-небудь у знач. у тім то й річ. ІТД!

Дейксис-вказування кацапською головою, не лиш кацапо-перстом (ото не божий перст) - примушує недорік до російської та до суржика:

Ото дейксис - кацапо-поклоном,
Потворним кріпацьким полоном!
Розкріпачмось мово-плоттю-й-кров'ю - мово-лоном:
Мово-блискавкою-й-громом - мово-дзвоном!
Вкажімо на мово-вічність мово-троном!
"Час і врємя" - також "тїчот": український час - минає й триває!

Ану мово-зрозуміймо: "Їво - їба касна-каардїнатнава і касна-ґарїзонтнава антїукраінскава  русскава"!

Як нинішнім та отеперішнім українцям притьмом та безпосередньо, таки отут та отепер, зрозуміти "русскій мїр" та штучну, антислов'янську, деіндоєвропеїзовану російську? Просто загляньмо в небокрай та земні обрії ("ґарїзонтьі" - неслов'янське слово!) - та на чотири сторони світу!

Побачмо, почуймо, порівняймо, зрозуміймо - та зарАз зорієнтуймось в українській безкраїй, сучасній россо-розгубленності: оті дві мови та оті два світи - радикально іноприродні, бо вони світяться докорінно й донебесно відмінно: СВІТ - ото не "МЇР"! Сліпі та засліпені українці - стали неслов'янськими "ґлазогосцями" та глухими, нечуйними, анти-маяковськими маскалями! Послухай та почуй зкацаплений українцю - глянь і побач змоскалений українцю!

Мовою: Схід, Захід, Північ, Південь
На їзьіке: Васток, Запад, Сєвєр, Юґ


Сонце сходить на Сході і заходить на Заході: узгодження природи та мови! Але ось нам для порівняння "внутрішньої форми слів" (вивчімо ж Потебню) - штучною, неприродною російською:

"На Вастоке - вастїкаєт і тїчот кацапа-солнце",
На Сході сходить Вкраїни [Deus dator]
Сонце-Дажбог,
"На Западє - западаєт і падьот кацапа-падшеє солнце"!
На Заході заходить мовне сонечко: у нашій сторонці!
Котра ж мова ПРИРОДНА з отих двох?
Вкраїнцю, схаменися - заглянь ув віконце:
Москаль тече й паде на тебе - він ще не здох!
"На Севєрє москво-севрюк холадам ходїт:
На Юґе москво-сквєрна ґарячую смерть находїт
:
Їба как антї-солнце-смєрть западаєт-заходїт"!

Вивчаймо москво-скатологію москво-скверни!
Нехай москаль в Україну - ніколи не поверне!
Статус та стан якоїсь мови та якогось слова - радикально визанчається лексичним та семантичним полем. Окремі слова, але не й ціле поле, потрапляють до якоїсь мови, імпортуються отуди, або втрачаються через вплив якогось чужого, інородного, субстрату. Найочевидніший приклад: російська має "важно" ітд. - але не має "вага", себто не має центру лексичного поля, отак російська є деетимологізованою та зредукованою семантично: росіянин не може думати поважно та уважно та відважно про саму російську (отих трьох слів - також дастьбі в російському лексичному полі!), хіба що вивчить українську.

Те саме спостерігаємо й з іншим основним індоєвропейським словом в деіндоєвропеїзованій та деслов'янізованій російській: "РИНУТИ".

Тож - пірнімо та пориньмо ["дафайтє паґрузїмса"] в спогади про мову!

І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав [то поринав: мова рясно рине куди собі зволіє].

І блєдный мєсац ф эту пору
Адїн мєж тучамі мєлькал.
Как будта чолн ф бурлївам морє,
То выплывал, то утапал.

Ото россо-реологія: "
ізнурьоннава русскава чілавєка і їзьіка" [виснаженого, знеможеного]! Радикальна, докорінна різниця мов!

Вириньмо з прадавньої мовоорганіки та й таки отепер зриньмо й затопімо мовою деслов'янізованих касна-калік!

Мовою маємо:
ВИНИКА́ТИ, ає, недок., ВИ́НИКНУТИ, не; та ЗНИКАТИ і рідше ІЗНИКАТИ, аю, аєш, недок., ЗНИКНУТИ і рідше ІЗНИКНУТИі розм.ЗНИКТИ і рідше ІЗНИКТИ, кну, кнеш;

А касна-лєксїкай-їзьіком маємо ВАЗНЇКНУТЬ-ВАЗНЇКАТЬ/ і нема СНЇКАТЬ/СНЇКНУТЬ - є лиш ІСЧЕЗАТЬ/ІСЧЕЗНУТЬ (ЩЕЗНУТИ): про що отеє мово-свідчить?

Мовою є, знову - але, не все маємо й російською, теє багато чого доказує:
ВНИКАТИ, аю, аєш, недок., ВНИКНУТИ, ну, неш, + УНИКАТИ, аю, аєш, недок., УНИКНУТИ, ну, неш + ЗАНИКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАНИКНУТИ, ну, неш, + ПРОНИКАТИ, аю, аєш, недок., ПРОНИКНУТИ і ПРОНИКТИ, кну, кнеш + ПОНИКАТИ -1, + ПОНИКАТИ -2, аю, аєш, недок., ПОНИКНУТИ, ну, неш; + НИКАТИ, аю, аєш, НИКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до никати. + НИКНУТИ 1, і НИКНУТИ 2 + ПРИНИКАТИ, аю, аєш, недок., ПРИНИКНУТИ
Та, панове-недомове, примушують й нас переживати та відчувати суржико-час та шизо-час та "сїйчаснасть стаящева їба на-стаящева врємєнї, сїрєчь - касна-ентрапію нїґілїстїческава русскава ума-їзьіка"!

Ану гляньмо на ОТЕПЕРІШНЄ шизо-суржико-стадо:

20.08.2016 | 15:13
Віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко взяв участь у відкритті VI Всесвітнього Форуму Українців... Віце-прем’єр-міністр від імені Уряду привітав усіх українців, які приїхали на Форум – а це понад 300 делегатів із 36 країн світу.
«Ми всі в Уряді знаємо, що 25 років тому, якби не українці у світі – українцям тут було би набагато важче вибороти незалежність. Ми відчували тоді підтримку і, щонайважливіше, відчуваємо її зараз ОТЕПЕР/ТЕПЕР в часи російської агресії проти України», - [СУРЖИКО-] наголосив В’ячеслав Кириленко
.
Окремо Віце-прем’єр-міністр привітав 16 українців, які приїхали на Форум із Росії. Зазначив, що українській громаді зараз ОТЕПЕР/ТЕПЕР [бо в ОТЕПЕРІШНІЙ момент та час] там важко, як ніколи

Фаріон (22 серпня 2016, 14:42): Пані, ви ж так боролися з тим, що зараз ОТЕПЕР/ТЕПЕР запроваджуєте, коли були депутатом від фракції Народний фронт із теперішньою [не "ШИЗО-ЗАРАЗНОЮ"? - бо "ШИЗО-ЗАРАЗ" запроваджуєте?] нульовою народною підтримкою! Що за дивнії метаморфози?

Read more...Collapse )

Profile

harnack
harnack

Latest Month

January 2017
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel