Мовожурба: зажурімося справжньою зажурою...

ЗАЖУРА-ТУГА-ТЯГОТА-ТРИВОГА-ГОРЕ
ЗАЖУРА-ТУГА-ТЯГОТА-ТРИВОГА-ГОРЕ

Вже отепер! Журитися — дастьбі в чинній російській (бо трапляються українізми!), є тільки спотворене, поампутоване та москволімітоване — «журить» (= «ганити» — бо десь вжито і Чеховом?)... Що отеє ж значить для самозрозуміння справжнього слов'янства? Журити, журитися — то мовоекзистенціал, як і якийсь «анґст- anguish» екзистенціалізму... Ото і російська увідчужена «журба»: вона не українська «журба»! Російське «слов'янство» та «індоевропейство» — німе москвовідлуння од органічної могутности мови (аналог: є «заґадка» — та дастьбі «ґадка», є/нема «туґа» — а ніби є «затуга»-«затуґа» чи «натуґа» ітд!...)! Затужімо за щиро мовозажуреними українцями (у справжній, довготривалій, невмирущій бо й отеперішній мовотузі:  бяхомъ въ мнозѣ тузѣ) — бо оних дастьбі!

 

Жаліб, туга, тягота та жура  —
Ото онтична мовогра!
Проти них — москво
мара:
Богиня Мова
— покара! 

Іван = Evan: еоно-насущна юність

ГІҐЕЯ-Ὑγεία: ВИГОЙМО ІЗГОЇВ!
ГІҐЕЯ-Ὑγεία: ВИГОЙМО ІЗГОЇВ!

...та довічна врода й вродливість - та вигойне породження все новоюного сущого... Чому? Гой — що вигоює та живить (в отих вічноживих словах, яких дастьбі в російській — один же жвавий етимон-пожива) наше моводоміркування та мітопереміркування? Панове правдомове та прадавномове — вигойно та життєдайно спитаймо ж Гіґею (= *h₂eyu- + *gʷíh₃weti) та одвічних богів (αἰειγενέτης) та кельтів! А також юну дитинородицю Юнону — отеє всеє, щоби зрозуміти джерело ярого Ярила та й джерельність синкретичного Івана-Купала.

Розуміння та зміркування етимологічної та культурної криничної онтосправи — треба розпочати саме од оцього щедро та рясно породжувального індоевропейського джерела: eon (n.) 1640s, from Late Latin aeon, from Greek aiōn "age, vital force; a period of existence, a lifetime, a generation; a long space of time," in plural, "eternity," from PIE root *aiw- "vital force [життєдайна сила], life [життя], long life [довге життя], eternity [вічність]." Related: Eonian; eonic (αἰών: from earlier αἰϝών (aiwṓn: айвон) + आयु (ā́yu): людина, син-Іван, сім’я́). Отут промовляє Буття і Час — які первісно обопільно з'являються співпригорнені та еквівалентні ув інтимній єдності життєдайного явища, яке виринає-й-виникає як первісна таїна сущого (що Гайдеґґер якось старався вловити німецьким словом das Ereignis: бо буття і час найплеромніше-найдощертніше виринають-виникають разом, бо співуприсутнюються у мові — але мова ж мові не рівня, як і бог богови, чи й людина людині, чи й мовочас мовочасови). Членування буття і часу індоевропейці-греки — виконували атомами, а індоевропейці-гіндуси — еонами. Обезвічені та зневічнені забуттям касна-ностратичні Івани — про оте ніколи не здогадаються, й жодної слов'янської гадки про оте не мають (ото віковічне увечье-увіччяἀεί: Νῦν-нині-нанині καὶ-та ἀεὶ-«на-юно»: отепер/натепер і навіки!) Дощертні плоди юности й молодости та вродливости і богів і людей — зазнали конвергенцію на Олімпі. Українська мовомогутність та її культурорайдуга — органічно зкорельовані з індоевропейською мітомогутністю, каже Енеїда Котляревського! Енеїда житєдайно спроможна також зотеперішнити знемовлених та знеявлених (вироджених та невродливих та покажених) та часопропащих недорік!

Літургія: людинослужіння!

МОВОТЕУРГІЯ й ЛЮДИНОВЕЛІННЯ
МОВОТЕУРГІЯ й ЛЮДИНОВЕЛІННЯ

Літургійне та мовне людинослужіння! «Літ» = люд (люд-ина + люд-инъ) + «ургія» (людо-ургіяliturgy, що не є theurgy — бо теургія) = «енергія, металургія, організм ітд — *werg-» (liturgy)! Маючи безпосередній доступ до тексту Аґамбена заради цитування — нарешті можна трішки легше розбалакатись про археологію богослужіння та мовослужіння та державослужіння! Мабуть і мовослужбовців — стане більше на українській людинослужбі (нинішніх нефункціональних та інертних та нелітургійних недоумків — навіть антислов'янин Путьїн посмів навчати мови та історії)! «Божа Служба» (OPUS DEI) та «Мовна Служба» — ото таїна таїн! Насьогодні-та-нанині-та-натепер: універсально розуміємо вимоги відповідальности й служіння — саме латиною: скажімо — «офіс-оп-фіс (ops, opis + *fakjō) президента» — де зпарадигмізовані два вирішальні концепти: офіційні оперативність та ефективність. Отак — саме офіційний (чинний й вчинком доброчинний) чин мови промовляє до нас та до чину чиновників й чину міністрів (латиняни літурґос — преклали міністер)! Ближче додому: слуга люду (слуга народу) — служить яко офіційний орган (= орган-член-частина-слуга, офіційна й чинна й чітка функція) народного організму (organ = "ургія-праця" окремої одиниці-однини-функції заради цілого організму)...

Мовопригоди! Годі: як узгодити гоже з негожим? Принагідно: що нам стане в пригоді?

CONCORDIA
CONCORDIA

Як вигоїти вигойне: вигоймо ізгоїв! Ото недомірковане джерело українізмів та українськости (спантеличене та підведене штучною та гетерогенною російською)! Гожа година мовного годинника та гідні свята мови! Годі залишати оте недоміркованим (пошматований та покавалкований російський ум же — немічний зміркувати слов'янськість та індоевропейськість доглибинно, а по-філософськи — й поготів). Мовопогода — будь-коли (будь-кому, будь-як, будь-де... ітд!) завгодно!

Мовонагода догодуватися гідним мовоміркуванням: годі ж не згадувати і не гадати про отеє! Український словник взявся за російськими — та поплутано гадає, що «гадка/гадати» близьке до «годити/догодити» (англійською good — а не god, німецьке — gut)! Зважмо уважно й поважно й відважно на вагу та мову, та й на мововагомість та мовотяжіння: тож узгоджено — та у згоді (= з'єднати + тримати) - ітд! = together! + gather (спільність, суспільність, спільнота, соборність, суцільність та цілісність, та сукупність, та співсумісність сутностей). Concordia (Synthesis-of-Minds) i Homonoia (+ mythology) i Harmonia (мовоартикуляція ярма та райдуги сутностей — радою рясноти ряснот) — угода і згода і догода і вигода і злагода... + Eris + Discordianism!

Ювілей українського Достоєвського

Бач — не обов'язково «українця»... Краще — увідчуженого та знедомленого слов'янина-українця! Ще краще: капітал для переоцінки цінностей нинішнім українцем...Та бач — нинішній українець навіть рідну мову ще не вивчив: отож знемовився, здеслов'янізувався —  здостоєвськився/здостоєвщився

FYODOR DOSTOYEVSKY A STUDY
By AIMEE DOSTOYEVSKY (1922.pdf) ORIGIN OF DOSTOYEVSKY FAMILY 78 FYODOR DOSTOYEVSKY

Парресія та фаріонесія (як здостоєвщилися вже в Україні)!

Вій: Чорнобильська антиукраїнська катастрофа...

ІЗРАДІОВАНИЙ ХЕРУВИМ та ВІЙ — ІПОСТАСНА ТОТОЖНІСТЬ!
ІЗРАДІОВАНИЙ ХЕРУВИМ та ВІЙ — ІПОСТАСНА ТОТОЖНІСТЬ!

Отака ніщо-нагода зрозуміти саме темне Ніщо — на фоні українського сущо-сонцеясного, врожайно-небесного прапору, кругозору, горизонту, мови (каже доктрина української естетики та естетика української краси-вроди)!

26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася найбільша в історії атомної енергетики аварія + САРКОФАГ.

Лиш Гоголів «Вій» та й пророцтво-яко-провидіння самого Вієвого ОКА (кажуть Вієвіченята: настала пора вже нарешті уздріти українськими очима — саме оті неслов'янські потворні «ґлаза») - та повісті остання антиіконостасна сцена нечистої потворної сили - зрозуміють 

РОСІЙСЬКОЮ увічнена ВІЄВІДЗНАКА РОССОКАТАСТРОФИ!
РОСІЙСЬКОЮ увічнена ВІЄВІДЗНАКА РОССОКАТАСТРОФИ!

вбивчий позір Ніщо (антимовної й антиукраїнської москво-Медузи) та й саму навічну Церкву-яко-Саркофаг (емблема та храм антиукраїнської потворности!), заморожену немов Сатана Данте на фоні краси України! Отак Пекло, з надр та нутрощів пекельного небуття та нищівного пеклобуття вилізло — з бездонної безодні, щоби наяву воплотитися та увічнитися - саме в Чорнобиль, саме в Україні! Через Москво-Вія та москвомутантів (москвоморфози сильно й насильно  спотворили й виродили українську естетичну перцепцію: потворність та виродження вже не є найхижою скандальністю для них: толерують нетеоретично та неемоційно Чорнобиль, окупацію, російську)! Чорнобиліяда (доктрина антиукраїнської антиестетики) — ще не написана, ще й не збагнена й не загадана й не задумана, каже Сісіфіяда. Соловйов мав справжні й пророчі турботи щодо земного господарства та голоду та клімату: В. С. Соловьев: Враг с Востока...

Українське питання: історик Дорошенко та лінгвіст Трубецкой

Наведімо оті дебати на пуття та на правильний фокус. Ескізний початок — отут! Звідання й Веди досвіду — ото не опьіт! Далі: Дорошенко Д. «К украинской проблеме». По поводу статьи кн. Н.С.Трубецкого (1928 р) + Трубецкой Н. С. Ответ Д. И. Дорошенко (1928 р.)

Генію Шевченку: Анумо знову віршувати про моводетермінізм!

ГАДКА Й ПРИГАДКА Й ЗГАДКА — ОТАМ  мовоЗАГАДКА
ГАДКА Й ПРИГАДКА Й ЗГАДКА — ОТАМ мовоЗАГАДКА

Анумо - отепер мовмо й вимовляймо мовою: віршуймо про моводетермінізм! Га-загадка? — Ага-гадка!...: Гадка-й-думка мислі не рівня, бо: Мова мові — не рівня: Все решту — голослівне голосіння! Linguistic determinism! Гадку й загадку про романтичний культ генія (передусім: одвічний-та-довічний геній та вигойний отут-та-отепер-геній самої української мови) — треба знову перевіршувати та довіршувати, щоб оте зрозуміло і отеперішнє, знетепрішнене та невчасне, покоління.

З твоїм Різдвом, Тарасе:
Вимовмо усю мовокрасу
й усі її прикраси!
Слов’янськії мовогласи –
Ти увічнив, генію
Спасе!

БЕЗУМОВНА ПЕРЕДУМОВА ТА УМОВА: ПРОМОВА ВИМОВНОЇ МОВИ
БЕЗУМОВНА ПЕРЕДУМОВА ТА УМОВА: ПРОМОВА ВИМОВНОЇ МОВИ

Колишнє (2016-03-16 16:15:00): Перемовмо самодурів українців навчатися і чужого і свого - та домовмо текст Шевченка! Леся Мовоукраїнка - оте домовлення та довиховування вже давно розпочала: насправді - її справді слов'янські мовограблі. Довчаймося всього всіляко (каже ж мовомогутність: мовмо мовотворчо й мововиконавчо й мовочинно)...

Мова мові — не рівня, ані поет — поетови! Ото псевдокритерій: «Шевченко — це ж великий наш поет, він Пушкіну рівня» (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 280); 

+ День дневи - не рівня: дитя - сонцеслівне! + Анумо вадитись одами: вадьмося мовоодами та мовомелодіями (та й первісними мововіршуваннями). Мово-Шевченка — необхідно розуміти  через індоевропейські категорії виникання/зникання та виринання/поринання (отож: як ринуть та зринають та виринають ритми й рими?). Геть чужомовну й антимовну розмову про мову та годі мовчати про антимовну мовчазність чи антимовну галасливість! Шевченковчинки — й суржикобезчинство: Суржикофренія, суржикостихія й суржиконосці.

Леся Українка: Леся Мововихователька!

Леся Українка: 150-ліття від дня народження! Можна і треба багато дечого сказати... Негайно! Отут і отепер, з Лесею Українкою — жодний справжній мовоукраїнець та жодна спаравжня мовоукраїнка не збайдужіє і не зніяковіє! Бо саме оцей урок вивчить та вивчатиме кожна вчасна українська мововільна людина, вкотре вже — й одвічно та довічно: Леся проти часолиха

Доленосні українські слова Лесі — джерельно спорудили твір «Моволісова часопісня»! Леся Україновихователька! — Леся Мовоукраїнка та Леся Мововихованка (диводитя української мови)! Леся Мовоукраїнка — вродлива мовоіманентність українорозуму: нема української мови — нема й українського розуму!

Затята Леся та її моволад: «Лишімо сю пісню - утнімо другої, Поки не розстроївся лад»! Утнімо разом з Лесею пісню про «мововитинання» атомів й томів вчасної української сучасної огненної творчости: про її мовоневтомний огненосний прометеїзм! Не спи моя промовиста мовомати, не спи мій немовчазний мовоспіве — «спи моє немовлятко»!

Щодо етимону в «драгоманів/драгоманов»!

Навічно святкуймо українорозум та одвічні й довічні українізми Лесі Українки.