Окрім "краю-країни-України" - зокрема маємо окреме й виокремлене "крім"!

Про викроєний край та мовоскраяну країну-україну — нам довелося багато доречного набагакати та набалакати. Анумо ж, отепер же — збагнімо іншу вісь україноума: лексичне та семантичне поле отого глибинного, бездонного, мовокромішнього «крім/окрім»! — Окрім скромної хати скраю: саме в душі окрему й нескромну країну собі мовокраю!  — Треба зрозуміти кромішній хаос невідокремлених частинок — щоби зрозуміти окремі сутності: відокремлені та виокремлені ярмом сущого та й суттєвим, кремезним мовоярмом. Українською — легко скроїти окрему слов'янську філософію, з рідними, бо вкрай окремими, мовокраєвидами — що неможливо деслов'янізованою та поампутованою російською. Доки україноум не звільниться од російської — доти він буде немічним мислити й думати, а розуміти свою рідну органічну мову, свій край та свою окрему країну-україну — й поготів. А також свої рідні окремі  часи — тривало животітимуть знепораними та знетеперішненими, в полоні россосуржику.

Чижевський - ? Сковорода, Гоголь, Юркевич, Шевченко...

Дмитро Чижевський — а сама Вікіпедія (для сліпих ґлазоносців російської — він навіть не є українцем) має корисні посилання. І отут дещо з нього!  А також отут. Чи пак: Архів Д.І.Чижевського. Ото багато треба й варто сказати про нього!

Омелян Пріцак, Ігор Шевченко: «Дмитро Чижевський народився 23 березня 1894 р. в південноукраїнському містечку Олександрії (Кіровоградська область), колишньому запорізькому зимівнику Усівці. Його родина належала до нового українського дрібномаєтного панства з козаків. Родоначальник Чижевських, Петро Лазарович, простолюдець за походженням, володів чудовим тенором. Так само, як інших музично обдарованих молодих українців (наприклад, Розумів-Розумовських), його одібрано до Імператорського хору в Санкт-Петербурзі в часах "уміркованого" царювання Єлизавети Петрівни (1741-1762). Невдовзі Петро зробився знаним "придворним тенористом" і в 1743 р. дістав винагороду — дворянський титул.»

Опалії + Сатурналії: Спасе Маковію - хай тебе зрозумію!

Маковій — нам розповість, Господар-Добродій, — хто Спас, а хто неспасенний лиходій! Маковію, Спасе — з врожаями в усій красі й прикрасі! Трійце-Спасе — Ти єси потрійним врожаєм нашим — Віща медова кутя й каша — З маком й Отченашем! Спасе-Пестунепаси й пести й спасай наші гадки й думи. Спасе-Врожаю — випещуй нас у ріднім гаї. 

Спасом був, і є, і вовіки буде — саме спасальний, пестливий, рясний врожай та життєдайні плоди матері замлі: і маємо аж три Спаси: маковий, медовий, яблучний (відповідно: 14-го, 19-го, 29-го серпня. Серпень — місяць врожайного та вродливого Спаса.)... Римляни святкували в серпні Опалії — а пізніше в грудні Сатурналії. Оте пов'язане з Маковієм — всіляко: пепредусім святкуанням раю та вирію, отож бувшого й втраченого людського золотого віку — яке Християнство ніколи не святкує, ба й зовсім забуло...

"Закони" Платона: їхня виконавчість та доконечність...

МОВОБОГОВЕ ПЛАТОНОВЕ: вас породили закони МОВИ!
МОВОБОГОВЕ ПЛАТОНОВЕ: вас породили закони МОВИ!

Як можна про будь-які закони (Plato, Laws-Νόμοι) переконливо міркувати саме досконалою українською мовою — зрозуміти їхню виконавчу силу — та виконати їх? Перечитую «Закони» (остання і наймудріша праця Платона) вже ніби вдосконаленим мовоумом — ану що з отого вийде! Але спочатку лиш згадаймо як буде російською: «переконувати» (убїдїть і пабїдїть бїдой і бїднатой)— «виконувати» — «вдосконалювати», ітд.: отож чому українці знезаконені-й-беззаконні та непереконливі, доки - поки вони ще залишаються кріпаками російської, доти - поки ще не доконали своє визволення од неї...Споконвічно й безкінечно: закони-начала-зачаття — одноетимонні...Ото узаконена мовосуворість...

Музи, Орфею - ввійдімо до мовомузею! Мовоорфізме - знищмо їзьіко-катаклізми!

Nymphs (мавки) Finding the Head of Orpheus (1900) by John William Waterhouse Main article: Orphism (religion)

Отож: як уможивлюється мовоорфізм? — Ото питання до мово-Муз та до мовомавок та до українорусалок! 

Всеж: в зоні таїн москвокумедії мовоорфізм одкриває потворне й повторне перевтілення (москвометемпсихоз) для антимовних зрадників й каснагрішників.

Про Орфея й Діонісія — я було розпочав давно (отак вісь-екстатизм Йогавег: evius, Evian, Dionysian, i.e., of the cry, Euoi ("Eh-oo-oi!-егуой" (агов!) in our text, "Evoë" — українською мало б бути «ГОВ-ГОЙ-АГОВ: гойкати»)...

Отже: зрозуміймо і "от" і "же"! Еге ж: вже! - Невже?

ОТЖЕ Ж - САМЕ ОТАК ЖЕ!
ОТЖЕ Ж - САМЕ ОТАК ЖЕ!

Найглибинніша індоевропейськість української — геть затьмарена деіндоевропеїзованою та штучною-канцелярською російською, тим паче між россорозгубленими суржикописьменниками, які би не вжили органічні отепер (от-тепер) чи тепер-же, чи отепер-же, чи зараз-же. Отож — знову ж повторімо: без довготривалої української органічности (знехтованої недоумками як «розмовна» — але, бач, саме нею розмовляли та її розмовно шліфували тисячами років), справжня творчість мовою — унеможливлена, сама «творчість» — є лиш немічним каліцтвом! Початок оцього ж мовоміркування — давній, ба й ажпрадавній! Тож: як буде російською «отже» — його логічна валентність та мовна семантика? Так отож! Аякже: авжеж! Атож — і «Ото-ж тая дівчинонька» забудеться...Отож-то — оте ж і є щось відмінне! 

П'ясти і пнути: розпинати - і розіп'ясти, розп'ясти, розіпнути...

НАПНУТИЙ ПАРНАС ТА ЛІРА АПОЛЛОНА (не розп'ята Ґолґота): В ГОСТЯХ - ПАВУК-АТЕНА: мовомузи напнулися мовогратися в мовораї
НАПНУТИЙ ПАРНАС ТА ЛІРА АПОЛЛОНА (не розп'ята Ґолґота): В ГОСТЯХ - ПАВУК-АТЕНА: мовомузи напнулися мовогратися в мовораї

Напнімо моволука: чому росіяни немічні вповні й доречно зрозуміти «розпинання» та «розп'яття» (ото не загадка)? Бо в деслов'янізованій та деіндоевропеїзованій російській — дастьбі первісного джерела та зародка слова, цілого лексичного та семантичного поля... Тяти/тнути (до самого мовоатома та до генеративного геному індоевропейського ума) і п'ясти/пнути (аж од напнутих Аполлонових лука та ліри та катарсису та законів — та аж до розп'яття Христа) — належать до скарбу й спадщини забутого ядра та зародку мовонапруги (первісно напнутого мовозакону): первісної мовостріли та початкової мовоструни — успадковані мовонащадками европейської цивілізації: 

Бо Єгови натягнений лук,
І тятива
нап’ята,
І наложена стрілка на ній —
І то ви є стріла та.

(Франко: Мойсей: неначе напнутий та упнутий, бо нерозп'ятий, законодавець Аполлон) 

Мовоуява (та порадо-парадигма): 1) Лізе на лавку, напинає богів. (Грин. III. 446.) + 2) Але перше - римляни розіпнули  Ягвового (Єгови) сина. + 3) Гірше ляха свої діти її розпинають. (Шевч.  215. 5)...Ото прогресія мовоідеології  та уявоідеології!

Як не тепер, то в четвер, аби діп’яти [домогтися] свого + Чого схоче, того й доможеться. Аби діп’яти свого! (Коцюб.) + Втеряє й те, чого допнявся (Куліш)

Атено-П'ятнице - ума й розуму та відваги й вчинків - матінко-матрице!

Атено багатопораднице,
Помічнице, опікунко П'ятнице -
Нашого ума й розуму матрице,
Нашого життя й творчости соратнице:
Нашої індоевропейськости заступнице,
Нашої цивілізації супутнице!

Лиш одна синкретична прогресія забуття та варіантів концепту богинь-матерей та українських богинь: Ге, Га, Гея, Гая (Γῆ, Γᾶ, Γαῖα«Земля»),  Деметер-Зем-матір, Зем(е)ла-Семела-Σεμέλη, Мокша, Лада, П'ятниця (Атена), св. Параскева...

Справа доглибинно індоевропейська: її треба отак збагнути через концепт нашої синкретичної (Freya + Frigg) -приязної приятельки-п'ятниці: Friday (n.) sixth day of the week, Old English frigedæg "Friday, Frigga's day," from Frige, genitive of *Frigu (see Frigg), Germanic goddess of married love. The day name is a West Germanic translation of Latin dies Veneris "day of (the planet) Venus," which itself translated Greek Aphrodites hēmera.

Афродито: мовоквочко й мовокоханко...

The Birth of Venus (c. 1485)  

Розкіш мови — з мовоморя:
Із Уранусового ж горя:
Із небесної же Вроди:
З члена Божої породи...
Уранус — кокошив Ґаю:
В первіснім космічнім раю:
Наплодив титанів зграю:
Справді так було, всі знаєм:
Кронос обидвох розпаяв:
Далі міту - нема краю...

Спільне походження слів: кокошити, кохати, розкіш, розкошувати — суто українське розуміння краси-вроди та любови-кохання, циклічности, світонародження ("Кво-кво, завтра Різдво")... Мовосвіт первісних іконологічних формацій почався із сімейного зародку та джерела: з яйця-райця та мовоквочки (05 травень 2017 at 4:48 PM)...

Сісіфе - ти же Спас: вже отепер і невпинно спасай нас:

СІСІФІАДА: ПРЕМУДРИЙ СІСІФ МОВОВАГИ й МОВОВІДВАГИ
СІСІФІАДА: ПРЕМУДРИЙ СІСІФ МОВОВАГИ й МОВОВІДВАГИ

...і неси мовомирянам мововідвагу та каменемудрість! Писати й вимовляти за росіянами та поляками «Сізіф» — а не Сісіф (спільний етимон із «філо-соф» та Божа «Софія»)— досить скандально та антисісіфно! 

Софіє, Сісіфе  —
Філософська втіхо!
Хай кожний недоріка —
Премудро базіка:
Навіки: одвіку й довіку!

Відвага Сісіфа та зневага богів: богохульний Сісіф повторно все викочує вгору й на гору пекельну каменюку, а людинохульна, безсоромна каменюка щоразу скочує Сісіфа вниз... Сісіфе: схаменися соромом та скаменися каменем: покрийся каменем од сорому.  Сісіфіада проти сліпоти-Аїда та проти пекла-аду.  Ніцше: коловорот вічного повернення. Сісіф: коловорот запеклої й пекельної вічної тавтології. Сісіф: антисамсара. Премудрий Сісіф і пекло — та Котляревського козаки в пеклі